Новий Заповіт врятував життя 35-річному бійцю тероборони Степану з Прикарпаття. Книга, подарована священником ще у школі, захистила чоловіка від смерті під час вибуху, що стався за 10 метрів від нього.
Історію бійця “Українській правді. Життя” розповіла громадська діячка і волонтерка стабілізаційного пункту для поранених Оксана Корчинська.
Боєць перебував у Запорізькій області. 2 квітня після поранення його привезли до стабілізаційного пункту, який розташований на межі Донецької та Запорізької областей.
Рани бійця виглядали масштабними, і медики готувалися до гіршого.
“Коли його привезли, він був у свідомості. Поранення виглядали дуже моторошно. Однак коли медики відкрили перев’язку і зробили УЗД, то були шоковані. Уламка у животі не було”, – розповідає волонтерка.
Виявилося, що уламок прошив Новий Заповіт, який знаходився у поясній сумці бійця. Військовий, який був без бронежилета, отримав лише рвані рани, а внутрішні органи черевної порожнини не зачепило.
За словами Оксани Корчинської, Степан за віросповіданням – греко-католик. Новий Заповіт, який врятував його життя, чоловік носив з собою 17 років.
Коли Степан вчився у 10-му класі, до школи прийшов священник і подарував цю книгу.
Наразі боєць знаходиться у шпиталі в Києві, почувається добре.
За словами Оксани Корчинської, його історією зацікавився Музей національної історії. Розсічений навпіл Новий Заповіт хочуть забрати до музею, боєць проти цього не заперечує.
Волонтерка розповіла ще кілька історій про поранених бійців. Одного разу до стабілізаційного пункту доставили бійця, який отримав, на перший погляд, легке поранення. Казав, що його “щось вдарило у щоку та вибило два зуби”.
“Військовий постійно просив відпустити його назад у частину, казав, що у нього нічого страшного немає, і не хотів чекати черги на мобільний рентген”, – розповідає Оксана Корчинська.
Бійця не відпустили, а на рентгені виявили, що в його щелепі стирчала куля.
Також волонтерка розповіла про іншого бійця, який був поранений у живіт маленьким осколком. Однак він прошив йому багато внутрішніх органів, і лікарі довго боролися за життя військового.
Проте найстрашніше, коли до стабілізаційного пункту привозять поранених дітей.
“Запам’ятала брата і сестру, які втратили батьків. Багато через нас пройшло цивільних, зокрема з важкими пораненнями голови”, – розповідає волонтерка.
За словами Оксани Корчинської, зараз бойовим медикам дуже не вистачає броньованого транспорту для вивезення поранених.
