Пам’ять уродженця Івано-Франківщини, Героя України, Героя Небесної Сотні Сергія Дідича вшанували у столиці. Церемонія відбулася біля храму Архістратига Михаїла та українських новомучеників, що на алеї Героїв Небесної Сотні, у межах проєкту “День народження Героя”. До заходу долучилися син Героя Андрій Дідич, співробітники Національного Музею Революції Гідності та небайдужі українці. Присутні у виступах згадали, зокрема, прагнення та обставини загибелі Дідича, інформує пресслужба Національного музею Революції Гідності.
«Вдячний за світлу пам’ять про батька. Він був дуже хорошою людиною і хотів кращого життя для нас усіх, для нашої держави. Боровся за світле майбутнє. Він не намагався добитися мети силою, відстоював мирний шлях – щоб не страждали люди й не було загиблих. На жаль, його спіткала трагічна доля – батько загинув, будучи побитим. Дякую всім за те, що не забуваєте, за те, що дбаєте про пам’ять», – сказав Андрій Дідич, учасник Революції Гідності, син Героя України, Героя Небесної Сотні Сергія Дідича.
Під час церемонії присутні дзвонили у Дзвін гідності на вшанування пам’яті Героя Небесної Сотні.
Сергій Дідич, Герой Небесної Сотні, Герой України народився 3.11.1969 на Івано-Франківщині. Був депутатом районної ради та підприємцем.
Після побиття «Беркутом» 30 листопада 2013 року активістів на столичному майдані Незалежності Сергій Дідич спочатку організував страйковий комітет Городенківського району. А 7 грудня приїхав до Києва та залишився тут. Став сотником Самооборони Майдану, налагоджував побут своїх підопічних. Був комендантом другого поверху Жовтневого палацу, водночас координував роботу прибулих із західного регіону. Лише двічі, на святкування Різдва за західним та східним обрядом, приїздив додому.
18 лютого 2014 року під час «мирного наступу», коли тисячі протестувальників вирушили до українського парламенту, Сергій зі своєю сотнею також брав участь у ході. Тітушки та бійці спецназу почали атакувати людей. Після 14:00 Сергій Дідич дав побратимам наказ відходити, а сам пішов останнім. У Кріпосному провулку його схопили та побили беркутівці, а коли вели його проїжджою частиною, раптом у них на великій швидкості в’їхала вантажівка. Силовики кинулися навсібіч, а Сергій не встиг відбігти та на розі Кріпосного та вулиці Грушевського потрапив просто під автомобіль. Одержані травми були смертельними.
Сергію Дідичу було 44 роки.
Також цього дня вшанували пам’ять Героя Небесної Сотні Ігоря Сердюка. Підтриємець з Полтавщини спершу підтримував Помаранчевий Майдан у 2004 році. Згодом, після того як вночі 30 листопада 2013 року бійці «Беркуту» із особливою жорстокістю розігнали мітингувальників на столичному майдані Незалежності, Ігор Сердюк приїхав до Києва. Став бійцем, а згодом і прапороносцем 9-ї сотні Самооборони. Брав участь в укріпленні та обороні барикад. Понад два місяці він провів у столиці, лише кілька разів навідавшись до рідних у Кременчук.
Вранці 18 лютого Ігор разом із побратимами взяв участь у «мирному наступі» до Верховної Ради України. Після того як силовики почали наступ на самооборонівців і ті почали захищатися, Ігор передав прапор, який зазвичай ніс, комусь із побратимів, а сам разом з іншими намагався звести барикаду на розі вулиці Інститутської та Кріпосного провулку. Коли Ігор підняв черговий мішок з піском, в його обличчя вистрілили майже впритул. Сталося це у проміжку між 14:00 та 14:20. Куля потрапила у перенісся і пройшла навиліт.
Ігорю Сердюку було 44 роки.
