Молодший сержант Дмитро Волкотруб на псевдо Вовк служить у 50 полку Національної гвардії України. Під час АТО воїн виконував бойові завдання у десантних військах та морській піхоті, пише КУРС з посиланням на 50 полк імені полковника Семена Височана.
Свій перший бій, який був у 2016 році в Авдіївці, Дмитро Волкотруб пам’ятає в деталях.
“Під час того, як ми знаходилися на позиції, пішов ворог у наступ. Ми почали відстрілюватися, добили противника, після чого нас почав крити міномет. Так я зустрів свій перший бій”, – згадує військовий.
Повномасштабне вторгнення застало Дмитра вдома. Він швидко евакуював родину та пішов до військкомату, щоб знову стати на захист Батьківщини.
“Мій ранок 24 лютого почався з того, що о 4:30 мене почала будити жінка, кажучи, що чує вибухи. Вийшов на балкон, закурив сигарету і побачив, що тут вже друга і третя ракети. Вивіз сім’ю в Польщу, а на наступний день пішов у військкомат”, – каже гвардієць.
Спочатку Вовк передавав свій досвід новобранцям, а зараз разом з побратимами тримає фронт. Гвардієць відзначає, що сучасна війна кардинально відрізняється від того, що було навіть кілька років тому. Технології змінили підходи до бойових дій, проте суть війни залишається незмінною. На думку захисника, на передовій найважче доводиться піхоті, яка приймає на себе головний удар противника.
“Як би хто не казав, піхоті найтяжче на позиції. Піхота вигрібає все. Коли навіть йде штурм, це добре, що товариші БПЛА-шники знищують ворога на підходах, але витримати навіть сам артобстріл – це дуже тяжко”, – каже Вовк.
Дмитро Волкотруб реалістично оцінює противника і застерігає від недооцінки ворога, який також швидко адаптується до умов війни
“Телевізор показував, що проти нас воює мавпа з автоматом. Це найбільша помилка, яка тільки може бути, – недооцінювати противника. Він так само швидко адаптується. Єдине, що досі не можу зрозуміти, – скільки їх не вбивай, вони все одно йдуть, йдуть і йдуть”, – пояснює боєць.
Попри всі труднощі військової служби, про рішення добровільно приєднатись до війська Дмитро не шкодує. Він розуміє, що захист України – це його обов’язок. За словами Вовка, головне для українців – вивчити уроки історії, щоб не повторювати минулих помилок у майбутньому. Про нього гвардієць також нерідко мріє.
“Дома на мене чекає жінка. Вона мене обов’язково дочекається. Коли закінчиться війна, перше, що я зроблю, – поїду до моря. Давно я не був біля моря. Для мене море рідніше, ніж гори”, – каже захисник.
Нагадаємо, військовослужбовець Володимир Войців з Галицької громади перебуває на реабілітації. Він заново навчився ходити і ні на хвилину не шкодує про свій вибір – у 18 років піти добровольцем захищати Україну.
