23-річного Андрія Скібіна, помічника начальника розвідки 108 окремого гірсько-штурмого батальйону 10 бригади “Едельвейс”, подали на присвоєння Героя України за те, що він за допомогою дронів зупиняє ворожі штурми. Крім того, саме він підірвав машину, в якій був командир ворожої бригади на позивний Ташкент.
Фото: Роман Ніколаєв
У військо цей хлопчина прийшов, коли йому виповнилося 18 років, пише Цензор.нет. Його брат і батько воювали і тоді, залишаються в лавах ЗСУ дотепер. Напередодні повномасштабного нападу Андрій вже літав дронами, робив аеророзвідку, бо був командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів у розвідувальному взводі 108 окремого гірсько-штурмого батальйону 10 бригади. “Едельвейс”, – обов’язково зазначає боєць. Це ж як знак якості.
За той рік, що бригада перебуває на Донбасі без ротацій і відведень, підрозділ Андрія зробив неймовірний крок у розвитку. Хлопці використовують всі можливі дрони, мають в арсеналі дрони-камікадзе, обладнали власну лабораторію, де на 3D-принтерах друкують необхідне для скидів.
Ситуацій, коли з допомогою дронів зупиняли штурми ворога, було багато, усміхається Андрій Скібін, позивний Скиба, молодший лейтенант, помічник начальника розвідки. Розповідає про той день, коли вдалося зупинити наступ:
“В нічний штурм на наші підрозділи пішли 150-160 чоловік, якщо їх можна так назвати. По них працювала артилерія, стрілкотня, міномети. Але на той момент у нас трішки БК не вистачало. Години за півтори бою вистріляли всі міни. Дві на резерв залишили, на крайній випадок, так би мовити. А орки лізли. Вночі їх вели за допомогою нічних пташок. Їхні РЕБи не працювали, наші також. Тому можна було досить точно кидати “подарунки”. Всю ніч з 8 вечора, навіть раніше, і до 8 ранку я вибивав їх. Іде група десять людей. Одна граната – мінус два, мінус три. І так всю ніч кидав. Викидав три ящики гранат. Це щось 60 штук. Із цієї кількості я промазав лише двома. Як промазав – на пару метрів вони відкотилися. Тоді і по радіоперехопленнях у них була велика паніка. Ротні всі трьохсоті. Двохсотих багато. Щоб ви розуміли, у них на штурм вже залучався навіть замполіт батальйону. І він також був трьохсотий від моєї гранати”.
Після того, каже Скиба, вони ще два дні збирали “200”-“300”. Через два дні знову полізли в наступ, але трішки меншими силами – чоловік 80-70. І також половину з них я перебив, згадує “едельвейс”.
“Я не рівняю себе з піхотою, яка знаходиться на передній позиції. Це реально герої. Але ми знаходимося не сильно далеко від переднього краю – півтора-два кілометри. Це завжди окопи, бліндажі. Раніше я літав з відкритої місцевості. У мене був стільчик, біля мене знаходилися командири рот, у них – радіозв’язок. Навколо часто болото. По нас також арта працює. Біля мене норка, щоб я зразу пригнув”, – описує умови роботи аеророзвідник.
Він каже, що, коли відбувався той великий штурм, позиції “десятки” також всю ніч крили – і артою, і мінометами.
“Їхні пілоти також працювали зі скидами. Не так ефективно, як ми, але працювали. У нас тоді навіть стався бій з пілотом! Він знайшов мене – на мене кидав гранати. А я знайшов його. Майже одночасно це відбувалося. Не знаю, як він. Дай Бог, щоб з ним було погірше, а у нас – всі цілі. Хоча російський пілот влучив у наш генератор”, – додає Скиба.
Головні новини Івано-Франківська і області в TELEGRAM
