Ярослав із позивним Каспер, військовослужбовець 77 батальйону 102 бригади ТрО, з перших днів повномасштабної війни став на захист України. Історію бійця з Прикарпаття розповіли у Силах територіальної оборони ЗСУ, пише КУРС.
“Тоді люди були зібрані, згуртовані. Ми навіть не знали, в якій бригаді будемо, про це вже дізнались пізніше. Головною метою було записати до лав ЗСУ. Тут було багато людей з Франківщини, багато хто знав інших в обличчя — родичі, знайомі, друзі, сусіди. Спочатку ми були на Донецькому напрямку, а потім перемістились на Запорізький”, — згадує Ярослав перші дні великої війни.
В червні 2025 року він був одним з тих, хто прийняв бій з ворогом у Малинівці на Запорізькому напрямку.
“По кілька людей переміщались до визначеного місця. І тут на нас вийшло троє мос*алів — спочатку була заминка, бо ми не розуміли хто вони, а вони не розуміли, хто ми. Стояли одні навпроти одних з наведеними автоматами. Вони спитали на суржику “Хто такіє?”, ми відповіли “Свої”. А коли вони вже запитали російською “Кто свои?”, то ми вже зрозуміли, що це — ті, проти кого ми воюємо. Адже ми намагаємось завжди говорити українською на позиціях, це як ідентифікатор “свій-чужий”.
Зустріч з ворогом закінчилася стрільбою та гранатами. Касперу з побратимами вдалось знешкодити ворога та під обстрілами міномета вийти на позиції дружніх підрозділів.
На четвертий рік війни важко, але Каспер розуміє, заради чого він продовжує обороняти землю і що продовжує його мотивувати:
“Рідні. Рідна домівка, яку хочеться захистити. Щоб вони не дійшли туди. Щоб в майбутньому мої діти могли вільно ходити по тій землі, на якій я виріс”.
