Успіх залежить від швидкості адаптації до нових обставин. Під час воєнного стану в Україні гостро постало питання інтеграції внутрішньо переміщених осіб у життя громади, де вони наразі перебувають. Як повернути людині відчуття дому? Як створити дружнє середовище та допомогти адаптуватись до життя у нових умовах? До вирішення цих питань долучається Громадська спілка «Громадські ініціативи України», розпочинаючи проєкт «Соціальна адаптація під час кризи».
Програма інтеграційної адаптації
Треба визнати: і людина, що приїхала на нове місце тимчасового проживання, і громада, що приймає, опинились у нових реаліях. Наприклад, рослині, коли її пересаджують, що потрібно? Час та тепло. Так рослина оживає, пристосовується до нових умов. Людині, що потрапила у кризову ситуацію, обтяжену тривалим стресом і до якої зовсім не була готова, також потрібно відчувати підтримку та навчитись приймати простягнуту руку допомоги. У свою чергу, у неї виникає відчуття подяки громаді за гостинність і бажання його висловити. Для того щоб закріпити взаємні почуття добра, вдячності і допомоги, а також якнайшвидше адаптуватися, в рамках проєкту на першому кроці розроблено низку заходів: толоки, екскурсії громадою, фестивалі кулінарного різноманіття і знайомства з культурою громади, що приймає.
Другий важливий крок – створення інтеграційних просторів, у яких під час зустрічей залучатимуться як жителі громади, так і її гості, проводитимуться різноманітні спільні заходи та навчання, мета яких – згуртувати, поінформувати про нові можливості, підвищити рівень громадського залучення, спланувати спільну діяльність. Проводитимуть в інтеграційних просторах навчання з інформаційної безпеки, а також прикладні курси зі здобуття нових виробничих спеціальностей, які можуть бути застосовані в цій або в інших громадах.
Чому це важливо?
Згідно з даними міжнародної організації з міграції, в Україні наразі зареєстровано більше як 7 мільйонів внутрішньо переміщених осіб. За територіальним розподілом найбільше внутрішньо переміщених осіб у центральній (близько 1,4 млн) та західній (близько 3 млн) частинах України. Також важливо відзначити, що переважна більшість внутрішньо переміщених осіб (близько 70%) переїхали в невеликі міста та села.
Що стосується питання повернення додому, то згідно з останнім дослідженням групи Рейтинг, третина з тих, хто покинув домівку, планують повертатися вже найближчим часом, чверть – ще трохи почекають. Близько 40% висловлюють готовність повернутися, але тільки після закінчення війни. Висновок наступний: потреба у соціальному включенні внутрішньо переміщених осіб в життя громад залишатиметься актуальною протягом достатньо тривалого часу, адже навіть якщо активна фаза війни закінчиться досить скоро – багато місць не будуть безпечними ще протягом тривалого часу.
Українці неймовірно гостинні, співчутливі, для нас спільне вирішення проблем та допомога одне одному під час кризових ситуацій – норма життя. В тому є наша сила, в тому ми непереможні. Тому інтеграція внутрішньо переміщених осіб, соціальна адаптація через пошук спільної мови, спільних інтересів, спільного вирішення проблем і спільного пошуку нових можливостей стає потужною платформою розвитку громадської активності, партнерства, підтримки та підсилення ініціатив.
