В Івано-Франківській центральній міській клінічній лікарні після поранення був прооперований боєць 10 штурмової бригади «Едельвейс» Павло Ковальов. У відділенні травматології, ортопедії і реконструктивної та пластичної хірургії ЦМКЛ йому зробили операцію. Франківець зможе повернутися в стрій до побратимів.
Про те, як допомогли захиснику, розповіли на сторінці ЦМКЛ у фейсбуці.
“До всього можна звикнути”
«Мені 26 років. Народився та все життя проживав в Івано-Франківську. Працював тату-майстром та барбером до повномасштабної війни. Я любив свою роботу і почувався повністю щасливою та вільною людиною. За все своє життя я ні разу не виїжджав за кордон України. Навіть не подорожував нікуди. Мені було комфортно жити у нас, бо знав, що і тут можна досягти своїх мрій», – розказує про себе захисник.
Павло Ковальов служив строкову службу у штурмових десантних військах. А 25 лютого 2022 року став на захист Батьківщини у складі військ ППО: «Я спокійно до цього ставився. Хоч, звісно, як і будь-якій людині, спочатку мені було страшно. Але я розумів, що треба йти воювати, бо не хотів бачити смерть цивільних через війну».
Внаслідок прямого попадання міни у бліндаж постраждав Павло і семеро його побратимів: «Я розумів, що нікому не можу допомогти. Намагався накласти турнікет, але не мав сил. А потім сів, закурив сигарету і думаю, ну, помру то помру».
Захисник каже, що зараз він уже дійсно не боїться ні смерті, ні життєвих труднощів: «Коли робиш чи переживаєш щось вперше, то страшно, але до всього можна звикнути, навіть до того, коли тобі від обстрілу паде кусок землі в тарілку в той момент, коли ти їси».
В збройних силах Павло відчуває свободу: «Живеш одним днем, розумієш, що завтра тебе може не бути, але все одно лягаєш спати з надією на новий день».
Про Україну захисник говорить так: «Бачу нас передовою державою, ми усьому світу показали, які ми сильні і трудолюбиві».
Павло Ковальов розповідає, що по життю він намагається у всьому шукати позитив: «Коли мене ранили, то я подумав, як класно, бо я ж додому поїду».
Захисник, попри все, намагається також зберігати душевний спокій і життєву стійкість: «То не завжди легко, але можливо. Загалом намагаюсь зберігати здорове відчуття пофігізму. Мені байдуже на ситуації, але при цьому ніколи не байдуже на людей. Я ще у дитинстві зазнав розчарувань, тому зараз ставлюсь без особливих очікувань до будь-чого. Буде щось добре – то супер, не буде – теж не біда».
Допомога пораненому
У Павла післяосколкове поранення на тильній поверхні стопи.
«Поранення у нього було 18 травня. Рана не могла ніяк зажити, була досить глибока з дефектом шкіри, і в ній знаходився сухожилок-розгинач першого пальця, що доставляло дискомфорт при ходьбі», – розповідає лікуючий лікар-травматолог Павла Андрій Стуй.
Спершу захиснику лікарі здійснили дебрідмент рани – взяли посів, виявили бактерію та побороли інфекцію. Був один спосіб закрити рану – суральний клапоть на реверсивній нейроваскулярній ніжці.
Захиснику пересадили шкіру, шкірну жирову клітковину і з фасцією, яка кровопостачається судиною, з верхньої частини гомілки розвернули її на стопу.
«Це ортопластична хірургія. Під час війни трапляються травми з великими дефектами, які тяжко закрити клаптем або неможливо зашити. Рани великі і глибокі, тому їх можна закрити тільки таким способом», – розповідає Андрій Стуй.
Операція пройшла успішно. За три тижні рана у захисника буде загоєна.
У Павла добрі відгуки про лікарню: «Дуже у вас тут гарно і чисто. Нове обладнання, добре ставлення від лікарів та медсестер, що дуже важливо, адже навіть якщо тебе фізично болить, то доброта завжди спасає. Я радий, що у своєму рідному місті лікуюсь».
