Учора під час проведення традиційних Франкових читань в Івано-Франківську голова журі Відкритого літературного конкурсу есеїв “Мій Франко” письменник Степан Процюк назвав переможця.
Про результати конкурсу повідомили на сторінці організатора щорічних читань і конкурсу Громадського інституту аналітики у фейсбуці.
Переміг у конкурсі есеїв Євген Жураковський.
У подарунок він отримав цінний приз – електронну книгу від депутата Івано-Франківської міської ради Володимира Яблоня.
Твір переможця:
Мій Франко
“Вокзал. Жовтень 1880-ті. Іван цілує руку Юзефи. Щось шамотить. Іронійний сміх. Нарешті Каменяр сідає у потяг. Їде” Вокзал. Сьогодення. Я уважно дивлюсь їй у вічі і обережно торкаюся її губ. Позаду затяжне виття поїзда і дим 一 нагадують, що час їхати.
Писати вірші про щось наративне неможливо, особливо про кохання. Франко жив. Писав, що відчував. Я живу. Пишу, що відчуваю. Далекий від його політичности. Близький до його любови. Подекуди вчусь у нього. Боюсь потрапити в пастку одруження за розрахунком.
Юзефа… “…Явилась друга — гордая княгиня”. Друге кохання вчить бути обережним. Навчило Франка. Навчило мене. Стрічаєш його так несподівано, і світ обертом…
“Він проводить її вересневого вечора додому. Помалу намагається відчути дотик до її тіла. Сапіжинська освітлена тьмяними ліхтарями. Цокіт копит. Він знає, що повернеться до себе і писатиме, як кохає її. Розходяться.”
Я тримаю її за руку. Минають останні хвилини дня. Стометрівка, засаджена кленами. Чути звуки гітари. Я кохаю її. Повернусь і писатиму про неї. На вечерю смажена сойка. Дякую, Каменяре. Тепер я не втрачу її любов.
Станіславів. Сапіжинська — Стометрівка. XIX-XXI століття
