Вже кілька місяців у одній із лабораторій Франківська створюють біошкіру з міцелію. Іншими словами, вирощують грибницю, з якої можна отримати екологічний витривалий матеріал – замінник шкіри для виготовлення аксесуарів.
Ідея належить співзасновниці майстерні шкіряних виробів Shuflia Марті Кондрин. Спільно з нею над ідеєю працює Олег Лущак, доцент кафедри біохімії та біотехнології ПНУ. Підтримує дослідження проєкт «Нова економіка Івано-Франківська», який фінансується Європейським Союзом, пише Репортер.
Спробувати створити з міцелію замінник шкіри Марта Кондрин вирішила за прикладом стартапу з Індонезії Mycl Bio. Вони починали як постачальники грибів для ресторанів. Але потім зрозуміли, що, маючи на виробництві велику кількість відходів, можуть ще багато чого робити з міцелію. Нині виготовляють не лише біошкіру, а й пакування. А недавно почали робити м’ясо, яке майже нічим не відрізняється від звичайного.
“Міцелій – це повернення до природи. Він століттями існував, і тільки зараз люди бачать, скільки всього з нього можна робити, замінити шкідливі матеріали, – говорить Марта Кондрин. – Франківську пощастило, що в нас є кафедра біохімії та біотехнології Прикарпатського університету. Є база талантів для такої роботи. Для мене як для підприємиці це був хороший знак”.
Доцент кафедри біохімії та біотехнології ПНУ Олег Лущак до того вже працював з грибами, тож йому стало цікаво долучитися до розвитку нової технології.
Команда отримала грант від Київської школи економіки в рамках програми Ukraine Talents на придбання обладнання й витратних матеріалів для виготовлення перших зразків шкіри з міцелію. Також ідею виготовлення шкіри з міцелію було відібрано до участі у pre-accelerator EIT Jumpstarter, що співфінансується ЄС. Їх підтримали й Міжнародна організація міграції, урядова програма «єРобота». А також – «Нова економіка Івано-Франківська».
Проєкт «Нова економіка Івано-Франківська» надав фінансування на партію сировини на один із раундів тестування, консалтингову підтримку. Також відбулося знайомство з українською науковицею Дар’єю Цапенко, яка працює з темою міцелію в Нідерландах. А в лютому з’явилися перші результати.
Робота з міцелієм, як живим організмом, має свої нюанси, бо залежить від багатьох факторів, а кінцевий результат навіть за тих самих обставин може бути різним. З усіх експериментів отримали один зразок – невеликий квадратик матеріалу.
“Він досить непривабливо виглядає, але нашою метою було зрозуміти й дослідити цей матеріал, бо все, що ми до цього знали, було з різних джерел”, – каже Марта Кондрин.
Щоби виростити перший зразок, знадобилося 46 днів. Виробництво звичайної шкіри від моменту, коли тварину вбили, до моменту, коли шкіру пофарбували й з неї можна щось пошити, звично триває 42 дні. По часу – майже однаково. Втім, оцінюючи затратність процесу, така мікошкіра поки є дорожчою за натуральну – майже удвічі, каже Марта Кондрин.
Наразі в лабораторії ПНУ планують спробувати й інший метод вирощування міцелію. Він виявився екологічно чистішим і простішим. Розробники прагнуть максимально вдосконалити технологію, аби вона добре працювала. А далі планують виходити на масштабування.
В Україні міцелієм вже займається київська ініціатива SLab. Вони виробляють речі з міцелію, вирощеного на стеблах конопель. Такий матеріал може повністю замінити пластик. За структурою він схожий до пінопласту, і з нього вже виготовляють пакування, аксесуари для дому, декор, прикраси й навіть будівельні блоки. З потенційними замінниками шкіри в Україні поки не працює ніхто.
