На вулиці Страчених націоналістів пройшло віче-реквієм за участю представників духовенства, влади та громадськості, пише Репортер.
Біля пам’ятника зібралося кілька сотень франківців з лампадками та квітами, було багато молоді, військовий оркестр і хор ветеранів – співали повстанських пісень. Священники відслужили спільну панахиду.
Учні міських шкіл переповіли присутнім хронологію трагічної події 17 жовтня та згадали поіменно всіх загиблих у той день. Присутні виклали лампадками тризуб і поклали квіти до пам’ятника.
«Коли ми в 90-х почали переводили наші школи на українську, почали слати скарги до Москви, що тут нібито притискають їх націоналісти, – говорить Богдан Борович, голова місцевої ОУН. – Нам знадобилося майже 30 років, аби переламати цю ситуацію. Але вони все одно не хотіли цього пам’ятника, не хотіли нашої окремішної держави».
На вічі виступила й донька розстріляного патріота Оксана Маланюк. Вона розповіла, що у її батька була можливість врятуватися через стічну трубу, але він все одно обрав померти за Україну.
«Так, це були люди, одержимі Україною! Я дуже дякую учням і всім присутнім, що прийшли», – каже пані Оксана.
Під стінами синагоги 17 листопада 1943 року німці розстріляли 27 українських патріотів. Їх схопили під час прем’єрної вистави «Шаріка, або Кохання Січового Стрільця» у філармонії.
