Сьогодні, в День Соборності України, дотримуючись всіх карантинних обмежень, вшанували пам’ять калушанина Олекси Гірника, Героя України, який 43 роки тому в знак протесту проти русифікації України вчинив Акт самоспалення на Чернечій горі в Каневі.
До слова були запрошені міський голова Андрій Найда, голова Калуської міськрайонної організації Конгресу українських націоналістів Олег Кушлик, поет Богдан Сімків та син Олекси Гірника, активний громадський діяч Євген Гірник, інформує сайт Калуської міської ради.
Представники влади поклали квіти, лампадки до пам’ятного знаку Герою України та разом з присутніми виконали Державний гімн України.
Оле́кса Грник (28 березня 1912, Богородчани — 21 січня 1978, Канів) — український дисидент, політв’язень, Герой України. 21 січня 1978 р., у переддень 60-ї річниці проголошення самостійності України Центральною Радою (22 січня 1918) вчинив акт самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації України. Інформація про цей вчинок замовчувалася за роки радянської влади.
Олекса спочатку вчився в польській школі, а пізніше в українській гімназії у Станіславові, яку закінчив 1933 р. Належав до «Пласту», «Просвіти», молодої організації ОУН, працював у «Соколі». Був призваний до польської армії. За висловлювання проти польської влади і заклики до незалежності України 25 березня 1937 р. був засуджений до п’яти років в’язниці. Покарання відбував у концтаборі в Березі Картузькій, у таборах Львова, Кракова, Тарнова. У 1939 р. під час німецького вторгнення до Польщі втік із в’язниці.
11 листопада 1939 р. у Станіславові на вокзалі Олекса побачив, як енкаведисти з собаками заганяють поляків до товарних вагони на висилку. Плач жінок, крик дітей… Кинувся на їх захист і, звісно, був заарештований, хоч чинив одчайдушний опір. 17 грудня 1940 р. його засудили на вісім років концтаборів і п’ять років позбавлення прав. Покарання відбував у Норильську та Магадані.
1948 року Гірник повернувся на Україну, оселився в Калуші Станіславської (нині Івано-Франківської) області.
У записці до дружини від 19 січня 1978 р. написав, що поїхав до Львова, хоча насправді поїхав до Києва, увечері приїхав автобусом до Канева. З собою мав підготовлену сумку з двома каністрами бензину — загалом 3,5 літрів. Місце вибрав на північному схилі Чернечої Гори, тут розкидав листівки і пустив їх на вітер. Також тут же й залишив передсмертний заклик до незалежності України та проти русифікації. Близько 3-ї години ночі облився бензином та підпалив себе.
Його тіло знайшли тільки вранці. Міліція почала збирати розкидані листівки, усього знайшли 970, декілька збереглося у місцевих жителів. Ця справа залишалася таємницею, але саме через працівників міліції про вчинок Гірника дізналися спочатку в Каневі, а потім і в інших містах України. У помешканні Гірників був проведений обшук. Дружині сказали, що чоловік загинув в автомобільній аварії. Спочатку родині не хотіли віддавати тіло Олекси, але пізніше дозволили поховати на батьківщині, заборонивши відкривати труну. Попри це уночі родичі відкрили труну та була відслужена таємна панахида греко-католицьким священником, братом дружини.
