В районі гори Мариш на Верховинщині тернопільський спортсмен Сергій Сапіга зустрів ведмедя та відлякав його свистком.
«Ну нарешті! Нарешті, шляючись 30 років по горах, я зустрівся з ведмедем! І не просто зустрівся, а ще і побігав з ним!» – розповідає Сергій у фейсбуці.
Темно-коричневу постать спортсмен побачив під час пробіжки з собакою карпатськими стежками.
«Розуміючи, що то не Ума, бо вона біжить позаду, і не якась велика собака, догадуюсь, що то ведмідь, який просто стоїть на стежці і дивиться на мене, але ще сумніваюсь, бо вже добряче сутеніє. Збавляю темп і дістаю, – ні, не гвинтівку, – а свисток і починаю свистіти. На щастя, то темне волохате не побігло на мене, а розвернулося і почало втікати по стежці. Я, не перестаючи свистіти, почав переслідувати, дотримуючись безпечної, – я так чогось подумав, – відстані 15-20 метрів. Ума продовжує бігти за мною, я за тим волохатим звірем, і, коли через метрів 100 ми всі вибігли на пряму широку стежку, я переконався, що то біжить попереду ведмідь! Біг він точно так, як я бачив тільки по телевізорі, смішно і незграбно, ну і якось повільно, що аж мені прийшлось збавити темп. На цій широкій стежці Ума вирвалась вперед і, не гавкаючи, просто бігла за ведмедем, я з свистком за Умою, і так ми бігли десь метрів 50, поки стежка не повернула трохи ліворуч, а ведмідь побіг праворуч вгору. Я знову збавив темп, даючи йому піднятися повище, і коли переконався, що він на відстані, то продовжив бігти, і Ума також побігла по стежці, а не за ведмедем. Ще деякий час ми бігли паралельно і я чітко бачив справа вгорі того косолапого міхалича. Потім стежка пішла круто вліво вниз, а міхалич побіг вгору. Так, на щастя, наші шляхи розійшлися», – згадує пригоду чоловік.
Він зазначає, що свисток вже вдруге рятує його життя. Нещодавно у сутінках на Косарищі чоловік зустрівся з вепром. Тоді дістав свисток, почав свистіти – і кабан побіг осторонь.
Мисливознавці Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства нагадують, що у травні-червні у ведмедів час “романтичних побачень”.
«У пошуках своєї другої половинки вони можуть зустрітися з вами. Як закінчиться «ведмеже побачення», залежить від вас… Для того щоб надалі розповідати друзям про свою зустріч з твариною, варто у похід прихопити дзвіночок або свисток, за допомогою яких зможете попередити звіра про свою присутність. З цією метою пастухи на полонинах використовують батіг зі шкіри, що своїм ляскотом нагадує постріл. Також, ласуючи лісовими ягодами, збираючи гриби, залиште трішки для Михайлика, він теж не проти пообідати… І не залишайте сміття, за це вам буде справді непереливки (якщо без жартів, то завдяки відходам хижак звикає до людської їжі)», – йдеться в повідомленні.
