fbpx

У Києві попрощалися з учасником підпілля ОУН та політв’язнем Орестом Васкулом

Суспільство 14:51, 15.06, 2021

13 червня у Михайлівському Золотоверхому соборі Православної Церкви України відбулось публічне прощання з Орестом Васкулом – учасником збройного підпілля ОУН під час Другої світової війни, багаторічним в’язнем совєтських концентраційних таборів, керівником Київського крайового братства ветеранів ОУН і УПА з 1992 року. У період 1995-2010 рр. він був членом Головного Проводу ОУН (б) та у 1998-2005 рр. головою Теренового Проводу ОУН (б) в Україні. 

У церемонії прощання взяли участь понад 200 осіб, серед яких ветерани російсько-української війни, народні депутати України, представники громадських об’єднань, українське духовенство. 

У Києві попрощалися з учасником підпілля ОУН та політв’язнем Орестом Васкулом 1

Під час прощання на території Михайлівського монастиря та на цвинтарі села Ясногородка почесною вартою Окремого Президентського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького був виконаний сучасний український військовий поховальний ритуал. 

У Києві попрощалися з учасником підпілля ОУН та політв’язнем Орестом Васкулом 2

16 червня о 18:30 у храмі Святого Василія Великого (Вознесенський узвіз, 7) відбудеться літургія і панахида за Орестом Васкулом (9-й день після смерті).

У Києві попрощалися з учасником підпілля ОУН та політв’язнем Орестом Васкулом 3

Довідково:

Орест Васкул народився 28 травня 1928 р. у с. Серафинці Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. у сім’ї вчителів Петра та Марії. Батько — Петро Васкул, був поручником Української Галицької Армії, членом УВО і ОУН. Організатор української підстаршинської школи у 1941 р. у м. Городенці. Розстріляний угорськими окупантами.

У 1942 р. Орест вступив у ряди Юнацтва ОУН, де брав участь у вишколах, займався просвітницькою діяльністю, розвозив по навколишніх селах підпільну літературу. Навесні 1943 р. склав приречення і був прийнятий до ОУН (б).

У 1943 р. добровільно записався у Городенці в дивізію “Галичина”, приписавши собі три роки (на той час йому було тільки п’ятнадцять років), пройшов медкомісію. Проходив вишколи у Гайделяґері, де був зарахований у 12-ту сотню в чоту тяжких гранатометів. Брав участь у боротьбі з радянськими партизанами у складі бойової групи Байєрсдорфа у званні старшого стрільця важкої кулеметної сотні.

З березня 1944 р. перебував на вишколі у Нойгаммері. Розподілений командиром розрахунку тяжкого міномета в 4-ту сотню фюзилірного куреня (розвідувального батальйону). Призначений командиром рою (відділення). Наприкінці червня відправлений на фронт. Учасник боїв під Бродами.

22 липня 1944 р. потрапив у радянський полон і був відправлений до спецтабору НКВД. Засланий терміном на 6 років за маршрутом Золочів-Київ-Подольськ-Бірюльово-Субханкулово. Будував нафтопровід “Туймази – Уфа”. Через деякий час втік із заслання у рідне село Серафинці і завдяки особистим зв’язкам приєднується до збройного підпілля ОУН, де виконував різні завдання на території сучасних Івано-Франківської, Чернівецької та Тернопільської обл.

У червні 1947 р. арештований МҐБ. Військовий трибунал засудив до 25 років таборів і 5 років позбавлення у правах. Засланий у ГУЛАГ на станцію Решоти (Красноярський край). За короткий час змінив більше 11 таборів: Караганда – Карабас – Чурбай – Долінка – Дубовка-1 – Дубовка-5 – Екібастуз – Ольжерас – Мєждурєчєнск – Богучар – Воркута. У таборах брав активну участь у просвітницькій роботі і налагодженні руху опору серед політичних в’язнів. 25 червня 1956 р. був звільнений із забороною повертатися проживати в Україні.

У Воркуті в 1960-х рр. пройшов курси майстрів. У 1961-66 рр. навчався на заочному відділенні у Ризькому будівельному технікумі. Постійно приїздив відпочивати у Київ, зокрема на футбольні матчі улюбленого «Динамо» (Київ). Почав будувати у Ясногородці (Київська обл.) будинки для літнього відпочинку дітей. З 1968 р. отримав прописку в Макарівському р-ні Київської обл. 

Реабілітований 13.02.1973 р. У рішенні про реабілітацію зазначено: «Звинувачення: член молодіжної ОУН, псевдо — Зуб, вояк дивізії «СС-Галичина», втік із заслання. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської обл. 09.10.1947 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років поразки в правах із конфіскацією майна». 

У 1980 р. поступив на заочне відділення Ризького будівельного інституту. 8 лютого 1984 р., в період правління Андропова, Ореста Васкула арештували на роботі в Ясногородці. Суд дав 11 років тюрми за антирадянську діяльність. Відправлений відбувати покарання до м. Алчевськ Луганської обл., де керував будівництвом двох нових корпусів тюрми. 26 грудня 1987 р. був звільнений.

З 1992 р. був членом Львівської станиці Галицького братства колишніх вояків 1-ї Української дивізії Української Національної Армії та був керівником Київського крайового братства ветеранів ОУН і УПА. У період 1995-2010 рр. був членом Головного Проводу ОУН (б) та у 1998-2005 рр. головою Теренового Проводу ОУН (б) в Україні.

У 2005 р. указом Президента України №1193/2005 від 23.08.2005 р. нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня як учасник національно-визвольного руху українського народу.

Головні новини Івано-Франківська та області у Telegram

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: