26-річна Уляна Сулятицька називає себе першою дівчиною-вівчарем в Україні. Впродовж семи років вона займається вівчарством у селі Молодятин Печеніжинської громади, що на Івано-Франківщині.
Суспільне побувало в гостях в Уляни та дізналося, як дівчина веде господарство та справляється з отарою.
“Багато людей, батьки казали: “Навіщо тобі це? Ти — молода дівчина, тобі треба жити і жити, а ти закрилася з худобою”. Мені це завжди подобалося, я себе знайшла у цьому”, – розповідає Уляна Сулятицька.
Вівчарство у житті дівчини з’явилося відтоді, як у 18 років вона отримала подарунок від вівчаря із Молодятина Василя Стефурака — чотирьох овець.
“Він купив мені тоді чотири вівці та сказав: “Хочеш – пробуй”. І я захотіла. Для мене це було, не знаю, першим кроком, щоб здійснити свою мрію”, – каже дівчина.
З того часу Василь і Уляна спільно займаються вівчарством. Односельці давно вважають, що вони – пара, проте Уляна каже, що їх поєднує спільний бізнес.
“Не бачу проблеми у тому, що дівчина може стати вівчарем. Але вівчар — це той, хто може дати отарі раду. Пастух і вівчар – це різні речі. Пасти вівці може кожен, зараз електропастух пасе. А от бути повноцінним вівчарем, щоб ти міг запустити отару від барана, від народження, від ягняти, прийняти роди, здоїти вівцю, вколоти, накласти гіпс, якщо треба, зашити рану, обробити, знати ветеринарію… І повністю, увесь рік, упорядковувати отару, аби отара розвивалася, а не здихала. Ось це – вівчар”, — розповідає голова Асоціації вівчарів України Василь Стефурак.
Цьогоріч отара вівчарів налічує понад 300 овець і 50 кіз із козенятами. 60 тварин належать Уляні.
“Для мене це — звичайна річ — прийняти пологи у вівці чи у кози. Бувало таке, що і в лісі народжували ягнят і козенят. Я носила їх за собою в сумці, на руках”, — говорить дівчина-вівчар.
Обов’язки між собою вівчарі ділять. Вона займається випасом і доглядом, він бере на себе збут і фізично складнішу роботу. Проте Уляна каже, якщо знати як, то і тендітна дівчина без особливих труднощів переверне стодвадцятикілограмового барана.
“Звичайно, фізично це трохи важко. Десь треба і води наносити, наприклад, взимку, десь треба трави принести, накосити. Десь треба, не знаю, копачі ті самі в електропастуху забити. Це фізично важко. Але якщо пристосуватися і знайти вихід, то можна все зробити. Українська дівчина може все”, — розповідає Уляна Сулятицька.
