46 автомобілів проїхали автопробігом «Вдячні ЗСУ» у Франківську. Автопробіг відбувся напередодні Дня Збройних Сил України.
Жіночий автопробіг організувало громадське обєднання «Дружина воїна». Його учасниці – дружини військових, військовослужбовиці, вдови загиблих захисників, переселенки та волонтерки.
«Беру участь, щоби підтримати наших хлопців, щоби вони розуміли, що ми з ними, що в них – надійний тил», – каже волонтерка Ярослава Матусяк.
Колона машин з прапорами та піснями проїхала найбільш людними мікрорайонами міста – захопили 13 вулиць та два бульвари. Так франківки хотіли засвідчити свою вдячність та підтримку усім, хто зі зброєю в руках захищає Україну.
«Мій чоловік – ветеран АТО. 26 лютого повернувся з Чехії, щоби знову боронити нашу державу. У нас троє дітей – і це головний аргумент стати на захист країни. Щоби наші діти жили спокійно, мирно», – говорить одна з організаторок автопробігу, представниця ГО «Дружина воїна» Наталія Команіцька.
Містяни вітали автопробіг – люди зупинялися на вулицях, виходили на балкони, визирали у вікна, махали прапорами, вигукували гасла підтримки. Водійкам поступалися дорогою та сигналили навздогін інші машини.
«Обов’язково потірбно робити такі акції, потрібно заявляти про себе, – каже франківка, дружина військового Іванна Сендунь, яка прийшла на автопробіг разом із донькою Міланою. – Обов’язково потрібно пам’ятати про тих, хто зараз служить, І про тих, хто захищає нас уже з небес. Треба показувати наступним поколінням, що це надважливо. Все, що відбувається зараз, – наша історія. Історія, якою ми будемо жити далі».
Колона машин понад годину їхала містом. Стартували від Меморіального скверу, де вшанували полеглих. Отець-капелан Ярослав Рохман відправив панахиду.
Діти поклали квіти до Стели Героїв, жінки засвітили свічки на похованнях.
Завершили автопробіг символічною акцією пам’яті на Алеях Слави міського кладовища у Чукалівці. Разом із дружинами полеглих поклали свічечки на кожній могилі воїнів.
«Дуже тяжко зараз, – каже дружина загиблого воїна Тетяна В’язовченко. – Кажуть, що час лікує, але він не лікує нас…»
“Поруч із нами наші кровиночки, діти, які повсякчас нагадують нам татусів, наших коханих чоловіків. Заради дітей ми зараз живемо. І знаємо, що заради дітей загинули наші чоловіки…» – приєднується дружина полеглого Світлана Дутчак.
Війна триває, і для перемоги потрібна допомога кожного, підкреслює волонтерка центру «Нові крила» Людмила Лучин. Вона нагадує, що важливо конвертувати в донати та іншу допомогу свою вдячність армії.
«Хочемо попросити всіх франківців активно долучатися до допомоги армії. Шукати волонтерські пункти, де плетуть сітки, – сіток зараз катастрофічно не вистачає. Шукати, де плетуть маскувальні костюми, – говорить Людмила Лучин. – Нам зараз потрібна біла тканина, бо ми шиємо маскувальні штани, потрібні білі нитки. А ще нам постійно потрібні робочі руки».
«Я хочу допомагати нашим воїнам, бо вони нам відвойовують мирну країну, – каже 9-річний учасник автопробігу, син захисника Денис Фреїшин. – Я знаю, що мій тато й інші тати роблять усе, щоби ми спокійно і гарно жили в Украні».
