Цікаві і безпечні з точки зору соціальної дистанції пропозиції для активного відпочинку – веломандрівки. Їх організатори запевняють, що роздивлятися Карпати, як і Дністрові води та каньйони, з велосипеда значно корисніше й цікавіше, аніж з вікна автобуса чи автомобіля.
Косів
У Косові про велотуризм заговорили ще 10 років тому. Тоді Тарас Пасимок разом зі своїми однодумцями започаткували проєкт «ВелоКосів». Нині у гуцульському містечку запевняють, що саме у них чи не вперше в Україні вдалося провести ВелоДень і дати старт для популяризації активного відпочинку на велосипеді.
“Наша перевага в тому, що Косівський район саме через невисокі гори має чудові показники для велоспорту. Увесь маршрут можна проїхати велосипедом без жодних проблем», – запевняє один із розробників проєкту «ВелоКосів», гід Тарас Пасимок.
Активісти гуцульського містечка переконані, що Косів і велосипед – це два нерозлучні поняття, а разом вони означають здоровий спосіб життя, пише Укрінформ. Якщо раніше у Косові було до 10 веломарштурів, то тепер їх близько 60. Усі – різні й колоритні. Найлегші – у межах міста. Трохи складніші – до сусідніх сіл. Саме там можна побачити криївки УПА або здійснити незабутні подорожі до водоспадів, що у селах Снідавка, Яворів, Шепіт, де є Великий і Малий Гуки, до водограїв у Космачі чи до «Сріблястих» водоспадів у Шешорах. Словом, вибір – на всі смаки і запити. Такі мандрівки можуть здолати і початківці, й досвідчені туристи. Всі маршрути одноденні, а для охочих більше подорожувати їх можуть об’єднати.
Після карантину в Косові чекають на любителів гуцульських краєвидів і обіцяють, що добрі велосипеди для їхніх мандрівок тут знайдуться. Найперше, у власників зелених садиб, де зупиняються гості. Головне, кажуть, попередньо до них додзвонитись і домовитись.
«Що стосується післякарантинного відпочинку, то це – без проблем. Містечок для наметів у Косові немає. Втім, є багато зелених садиб і готелів. Люди можуть жити в невеличкому котеджі, кататися на велосипеді із дотриманням дистанції й насолоджуватися красою Гуцульщини. Косів після карантину цілком готовий приймати туристів», – запевняє Тарас Пасимок.
Яремче
Зовсім інша ситуація з прокатом велосипедів у Яремчі, де активний відпочинок став невід’ємною складовою у розвитку регіону.
«Ціни я не змінював з минулого року. 200 гривень за катання до 5 годин і для одного маршруту – це є цілком достатньо. Я одразу пропоную маршрути і даю карти, куди поїхати. Якщо веломандрівка довша, то це коштує 300 гривень за прокат велосипеда з особи. Ми почали працювати з 11 травня. Туристів поки що мало, але потроху вже надзвонюють. Тому покваптесь і приїжджайте», – запрошує власник одного прокатного пункту велосипедів та туристичного спорядження у Яремчі Дмитро, до якого вдалося одразу додзвонитись.
Насправді у Яремчанському регіоні велосипедні мандрівки стали популярними теж 10 років тому. Тоді тут ініціювали проєкт «ВелоКраїна». Його розробники одразу взялися за створення велосипедної інфраструктури, проклали маршрути до Косова та Коломиї. Не минуло багато часу, а з Яремчі велосипедом уже можна було мандрувати до Глибоцького району, що у Чернівецькій області, й до Рахівського, що на Закарпатті. Так «ВелоКраїна» охопила три регіони і створила майже 300 км знакованих і описаних маршрутів. Кількість веломандрівок зросла з 17 до пів сотні.
Голова ГО «Центр соціальних та ділових ініціатив» Іван Зінов’єв каже, що лише у Яремчі працює 4 пункти прокату, де можна взяти добрий велосипед, а в регіоні їх близько 15.
«У Яремчі можна проїхати велосипедом до монастиря, що в Дорі. Дуже популярні мандрівки у Ворохті під віадуком (залізничний кам’яний міст через річку Прут. – Авт.) Маршрут із Ворохти на Вороненка – надзвичайно мальовничий. Ці велоподорожі не важкі, але дають можливість отримати велике задоволення і насолоду від катання в Карпатах. Ми пропонуємо їх для невеликих груп і сімей», – розповідає Зінов’єв.
Кожен турист у пункті прокату може отримати карту веломаршрутів із місцями розташування зелених садиб, які надають велосипедистам базові зручності. У Яремчанському регіоні таких садиб є більш як 20, на Косівщині – трохи менше.
Дністровське коло
Для охочих пізнати свою країну, мандруючи на велосипеді, цікавинкою можуть стати не лише подорожі в Карпатах, а й на території Дністровського каньйону (одне із 7 природних чудес України. – Авт.). Нещодавно тут взялися за створення веломаршруту «ВелоКолоДністрове», який об’єднав Івано-Франківську та Тернопільську області. Веломаршрут пропонує мандрівки від Галича до Заліщиків уздовж берегів Дністра.
«Ми формуємо мережу велосипедних маршрутів, які включатимуть один більший біля Дністровського каньйону та локальні велосипедні маршрути, що будуть дотичними до великого і сполучатимуть центри об’єднаних громад. Зокрема, й Івано-Франківськ. У нас вже є в електронній формі майже 400 км велосипедних маршрутів. Поступово ми їх «викидатимемо» у соціальні мережі, щоб люди з ними знайомились, бо прознакувати такі великі відстані важко», – розповідає директор КП «Дністровський регіональний ландшафтний парк імені Сергія Дідича» Михайло Ковтун.
За його словами, маршрут біля Дністровського каньйону пролягає добрими ґрунтовими дорогами. Є необхідна розмітка для орієнтації. Прокатні пункти велосипедів є безпосередньо у місті Тлумачі та, до прикладу, на кемпі «Білий Бізон». Це логістичні точки, де туристи можуть зупинитись і переночувати. Маршрути не екстремальні, більше – прогулянкові.
«Ми самостійно випробовували ці маршрути та давали їх велосипедистам, які активно катаються, аби вони висловили свої побажання. Можливо, десь варто було зменшити довжину, десь – відкрити оглядовий майданчик. Усі пропозиції ми врахували і витримали. Велотуризм – це активний відпочинок, якого люди потребують, і ми його усіляко підтримуємо. Для наших маршрутів ми даватимемо ще й електронні карти, аби можна було використати мобільну навігацію у своїх смартфонах», – говорить Михайло Ковтун і додає, що маршрути біля Дністра для більшого зацікавлення туристів поєднали з пам’ятками археології, історії та з музеями Покуття, які теж можна оглянути.
«Якщо виїхати з Івано-Франківська через села Ганусівку і Милування, можна потрапити у село Буківна (правий берег Дністра. – Авт.) Тлумацького району, де є пам’ятка археології національного значення «Буківнянське городище». Далі маршрут пройде понад каньйоном, це дуже цікаво. Переважно ми орієнтуємось на родинні мандрівки. Навіть із маленькими дітьми можна ці ділянки проїхати», – говорить директор КП «Дністровський регіональний ландшафтний парк імені Сергія Дідича».
Любителі Дністра можуть зупинитись у наметах. У покутських селах Кутища, Підвербці, Ісаків, Раковець, Хмелева та Городниця, що на Городенківщині, вже облаштовані місця, де просто неба можна розкласти ватру. Там обіцяють гостям дрова та воду, а на додачу – ще й добрий заїзд для автомобілів.
