Нинішня українська влада проводить політику, яка нівелює значення військового, що захищає країну. І суспільство таке ставлення толерує.
Про це в програмі #ЙОd на КУРСі заявив голова Івано-Франківської обласної асоціації учасників та ветеранів АТО Мирослав Кріль.
У липні 2014 року Мирослав Кріль пішов добровольцем в 24-й окремий штурмовий батальйон ЗСУ “Айдар”. Службу проходив на посаді сержанта взводу в 2-й штурмовій “афганській” роті безпосередньо в зоні бойових дій. В 2014-2015 р. виконував обов’язки заступника командира роти. Після демобілізації працює головним спеціалістом сектора Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції. Обласну асоціацію учасників і ветеранів АТО очолює з травня 2019 року.
“Чим далі від 2014 року, тим більше при нашій новій владі, при новому політичному розкладі і новому президентові знівельовується саме поняття військового, який захищає країну. Народ це сприймає спокійно, на жаль. Якщо колись дякували за те, що людина йшла воювати, ризикувала своїм життям, і люди були готові допомагати, то зараз це все менше і менше чути.
Недавно прочитав таку фразу, її приписують Піночету, що коли в країні біда, то вона звертається до Бога і до воїна, а коли все спокійно і добре, то про Бога забувають, а на воїна плюють і ще й роблять винним в тому, що він воював. На жаль, саме це в нас зараз відбувається. Цьому є декілька причин.
По-перше, політика держави, яка все робить для того, щоб нівелювати роль воїна при захисті своєї країни. Останній рік це зручно, бо поряд з мирними планами прославляти воїна – то не дуже узгоджується. Хочуть переконати, що досить «просто перестати стріляти» – і все буде добре. Така політика держави на всіх інформаційних каналах, що належать олігархам, яким є невигідний патріотизм.
По-друге, напевно, і самі люди перестали боятись. В 2014-2015 було страшно, що сюди прийдуть і можуть десь «гради» вдарити. Зараз вже не страшно, все ніби стабілізувалось і нас це не чіпає, ми цього не бачимо. Все стає рутиною, і люди цього не розуміють. Можливо, і наші хлопці були деколи неправі, різкі. Можливо, надто хотіли наголосити на тому, що вони все ж таки мають своє право і слово. Люди, як правило, не дуже таке полюбляють. Одне діло, коли людина тут працювала на підтримку війська чи громади. Але коли людина просто сиділа собі на дивані і обговорювала війну у соцмережах, то їй це неприємно чути в свою сторону”, – сказав Мирослав Кріль.
Повне інтерв’ю:
