Військовослужбовець Ігор Фрезюк незадовго до великої війни підписав контракт з ТЦК та пройшов навчання. Згодом вступив на строкову службу і його син. Та вже за пів року, 24 лютого 2022 року, російські військові здійснили перший масований обстріл України й 21-річний Андрій відправився на передову, пише КУРС з посиланням на 402 канал.
Хлопець воював на Харківщині, а відтак – у Бахмуті.
“Я змушений був їхати на підтримку сина. Там багато таких випадків, де тато з сином служить, де син з татом один одного підтримують. Був період, що він не виходив на зв’язок, але я старався підтримувати зв’язок в режимі СМС. А потім вже зі мною не було зв’язку, бо ми були в Бахмуті. Але я вже знав, що вони звідти вийшли. Тобто ми якраз зайшли в Бахмут, а вони вже з тих районів вийшли. І мені тоді, як то кажуть, камінь з душі…” – пригадує Ігор Фрезюк.
На щастя, Андрію тоді вдалося вийти з пекла війни цілим. Ігор потрапив до лав 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Через декілька днів разом з побратимами він уже був в Бахмуті. Саме тоді паралельно у місто заходило російське збройне формування “Вагнер”.
“Місцеві підійшли, сказали, що 70% людей за Україну, приблизно 20% – це люди, які за Росію, і 10% – яким взагалі пофіг все. Нас там одразу здали, бо перший приліт був одразу на наступний день. Слава Богу, ніхто не постраждав”, – розповідає військовий.
64 дні в Бахмуті, каже він, були найстрашнішими, які довелося пережити. Однак українські захисники продовжили боротися за країну та відстоювати її. Після проведеного відрядження на позиції чоловік перевівся до одного з франківських центрів комплектування та продовжив службу тут.
“Я виконував все: і ходили на оповіщення, і на блокпостах стояли, документи перевіряли. Ситуація була не дуже приємна, бо, коли ми повернулися, в спину кричали: “Чого ти не воюєш, чого твій син не воює?”, і ти не міг людям відповісти, що ти там був і твій син так само був. Мабуть, хотілося би з людьми поспілкуватися, пояснити ситуацію. Але в той же час розумієш людей, бо це страшно, кожна мама, кожен тато переживає за свого сина”, – каже Ігор Фрезюк.
Та попри все мобілізація необхідна, наголошує Ігор. Адже Україна вистоїть тоді, коли буде гідна відсіч ворогові.
“Якщо наші союзники дадуть гідну зброю, то люди будуть переконані, що треба йти (воювати, – ред.), що треба перемогти і що ми це можемо зробити. Питання тільки в зброї. Я думаю, люди самі підуть і патріоти знову з’являться”, – вважає Ігор.
