Європейський суд з прав людини своїм рішення визнав правомірним адміністративне покарання батьків за відмову від обов’язкової вакцинації дітей. Це перше подібне рішення суду.
Про це повідомляється на сайті ЄСПЛ, пише “Європейська правда”.
Рішення оприлюднили 8 квітня у справі “Вавржичка та інші проти Чеської Республіки” (Vavřička and Others v. the Czech Republic). Велика палата підтримала рішення 16 голосами проти 1.
“У першому рішенні Європейського суду з прав людини щодо обов’язкової вакцинації дітей Суд не встановив факту порушення конвенції про права людини”, – повідомляє ЄСПЛ.
У Чехії щеплення від 9 відомих захворювань є обов’язковими. Батьки, які не виконують цю вимогу без важливої причини, можуть бути оштрафовані, а дітям можуть відмовити у відвіданні дитсадка.
У зазначеному позові проти Чехії батьки деяких дітей, які відмовилися від щеплень, через це отримали штрафи, а інші – отримали відмову прийому у навчальні заклади.
“Суд встановив, що заходи, які оскаржили позивачі, оцінювані в національному контексті, мають розумне співвідношення пропорційності з цілями, яких прагне Чехія, – захист від захворювань, що становлять серйозний ризик для здоров’я”, – зазначає суд.
Як пояснює суддя ЄСПЛ від України Ганна Юдківська, Суд від початку наголосив, що справа стосується виключно “стандартної і планової вакцинації дітей від хвороб, які добре відомі медичній науці” і проти яких вакцинація вважається ефективною та безпечною.
ЄСПЛ у рішенні звернув увагу, що низка європейських держав стала суворіше підходити до такої вакцинації через зменшення кількості добровільних щеплень і, відповідно, зниження колективного імунітету.
Суд зауважує, що чутливість цього питання не обмежується поглядами тих, хто не погоджується з вакцинацією, тому що йдеться у тому числі про соціальну солідарність і захист людей, особливо вразливих до певних захворювань, від імені яких решту населення просять взяти на себе мінімальний ризик у формі вакцинації.
Суд також нагадав, що держави зобов’язані ставити найкращі інтереси дитини в центр усіх рішень, а захист дитини від серйозних захворювань у більшості випадків досягається завдяки повному графіку щеплень. Ті, кому їх неможливо призначити, опосередковано захищені, доки в суспільстві підтримується необхідний рівень охоплення вакцинацією. Таким чином, коли політики добровільної вакцинації недостатньо для досягнення та підтримання колективного імунітету або колективний імунітет не допомагає через природу захворювання (наприклад, правця), національні органи влади можуть обґрунтовано запровадити політику обов’язкової вакцинації з метою досягнення належного рівня захисту від серйозних захворювань.
Суд звернув увагу, що обов’язкова вакцинація не є абсолютною – за наявності протипоказань можливі винятки, і навіть у разі відмови примусова вакцинація не допускається, мова йде про “примушення” у формі адміністративного штрафу за відмову.
Щодо стосується недопуску дітей у навчальні заклади, ЄСПЛ вказав, що ці наслідки за відмову від щеплень за своєю суттю мають захисний, а не каральний характер, і хоча діти внаслідок цього втрачали певні можливості, це було прямим наслідком відмови їхніх батьків від обов’язку задля захисту громадського здоров’я, зокрема й захисту невеликої кількості дітей, яким вакцинація протипоказана.
