Презентація нового роману Ірени Карпи “Він повертається в неділю” у Франківську зібрала аншлаг. І це допомогло назбирати 27 тис. грн. на авто для Сил спецоперацій – цього разу на зустріч з улюбленою авторкою у мистецькому просторі “Підземний Перехід Ваґабундо” читачі купували квитки, пише КУРС.
Ірена Карпа почала з подяки франківцям – банку збору закрили дочасно і з вершком. “Дехто купував по 5-6 квитків і таким чином донатив. Мені це підняло настрій і віру в своїх людей, бо це моє рідне місто і за відчуттями всі майже рідні”, – раділа письменниця. Вона має намір в турі з новим романом зібрати 470 тис. грн. на машину для ССО.
Розповідь про свою нову книжку Ірена Карпа почала читанням. “Кожна війна колись закінчується”, – були перші слова уривку, який вона обрала. Монолог головного героя Атрея авторка вважає найсильнішою частиною свого роману. “Кожна війна колись закінчується. Питання в тому, якими після неї будемо ми”, – звучав голос письменниці.
Про любов у темні часи
Війна краде час життя – такою є одна тем роману, розповідала Карпа: “Я зачепилася за те, що проживають мої близькі, що проживаю я і що відбувається в суспільстві, що нас тригерить”. Тож невипадкова ще одна тема, яку по ходу сюжету піднімає авторка – як ставитися до тих, хто повернеться з війни? “Це люди, які віддали війні найкращий час свого життя, віддали своє здоров’я”, – розмірковувала Карпа.
В центрі сюжету роману “Він повертається в неділю” – архітекторка Віра, яка живе у Парижі, та військовий Атрей, що воює, командує взводом на передовій. Ця історія про любов у темні часи, як сказала Карпа, – головна лінія книги. За словами авторки, то історія про тих, хто чекає, і тих, кого чекають; про втрати, прощення і внутрішнє відродження.
Події роману розгортаються у трьох часових відрізках: до, під час і після війни. Лінію “після війни” тримає історія дівчинки Матильди, яка спілкується з колишнім військовим. Обрамленням письменниця зробила новини про відбудову України та репортажі судів з Гааги. “Книжка перемежована сюжетними лініями, щоби вам було легше читати, не тільки про війну влітку 2023 року”, – пояснювала між читаннями авторка.
Живі історії з війни
Письменниця назвала свій роман “живі історії живих людей”. Мова передовсім про військових. Історії серйозні і кумедні, деякі списані зі знайомих, інші придумані. І ось як працює література, ділилася письменниця: у придуманих збірних персонажах бійці часто впізнають своїх друзів, побратимів, знайомих.
В одному з епізодів бійці рятують поранену вівчарку – виносять її з-під обстрілу. І далі собака чекає на протез. Щоби написати цю історію правдиво, Ірена консультувалася зі своєю подругою-ветеринаркою. Авторка свідомо хотіла показати ставлення військових до тварин на війні. “Любов до тварин – це дуже круто, це працює на весь цивілізований світ”, – підкреслила Карпа. За кордоном на своїх презентаціях вона читає перекладені частини роману і використовує ті, що дають тамтешній аудиторії розуміння війни в Україні.
В романі багато веселих, анекдотичних ситуацій, інтригувала Карпа. Як ілюстрацію прочитала одну з них – про гуску, яка мала стати печенею бійцям на вечерю, але наступного ранку як частина бойового екіпажу їхала з хлопцями на завдання. В жарти авторка загортає цілком серйозні і теж дуже показові реальні ситуації. Тут, наприклад, така: серед бійців реакція на жарти вважається мірилом, наскільки все ок. “Якщо одного ранку хтось не зреагує на підйоб, то, значить, психіка посипалася, “фляга потекла”, – пояснила підтекст письменниця.
Ірена Карпа згадувала тих, про кого писала, але кого вже немає. “Вони насправді є, бо їхні історії назавжди стали частиною роману і частинкою нашої пам’яті”, – авторка кілька разів говорила про те, що дорогі нам люди живі, поки жива пам’ять про них.
Послання жінкам
Письменниця наголосила на ще одній сюжетній лінії, яка пронизує весь роман і стосується головної героїні, – самоідентичність і прийняття себе.
“Тут є тема нашого внутрішнього голосу, який нас часто чмирить: та тобі не вдасться, та на що ти здатна, та ти не вмієш, та не з такими ногами носити таку спідницю. Я хочу, щоби кожна з нас відокремила від себе цей голос і дійшла згоди зі собою, – ділилася Карпа. – Щоби кожна жінка, незалежно від віку і статусу, жила в згоді зі собою – чула себе, свої бажання, свої потреби”.
Ірена Карпа визнала, що реакції читачів на її книжку можуть бути дуже різними: “Хтось буде сперечатися з кимось із героїв, а в когось на 15-й сторінці почнуться сльози катарсису”. Так, власне, і задумано. Проте письменниці важливий фідбек – авторка працювала над книжкою три роки. І тепер чекає реакцій своїх читачів в соцмережах.
Замовити книгу можна на сайті авторки, а тут підтримати збір на автомобіль.
Фото – Дмитро Петрина.
