Триває збір підписів до петиції про присвоєння звання Героя України (посмертно) франківцю Андрію Бойку.
На початку повномасштабного вторгнення головний оператор ТРК “Вежа” Андрій Бойко поповнив ряди добровольців Збройних Сил України. На війні боєць був командиром стрілецького взводу 102 оБр ім. Дмитра Вітовського.
За сумлінне виконання службових обов’язків був нагороджений відзнакою “За бойову звитягу”.
Загинув під час виконання службових обов՚язків 6 квітня 2023 року.
“Це звання – можливість вшанувати справжнього патріота та хороброго воїна, який пожертвував життям заради своїх рідних, близьких та Батьківщини!” – йдеться в петиції.
Колеги-журналісти присвятили Андрію Бойку меморіальне відео.
Андрій Бойко (5.10.1996 – 6.04.2023) – онук вояка першої української дивізії «Галичина».
Андрій навчався у міській школі № 7, а згодом з 2011 по 2014 р. – в Івано-Франківському фізико-технічному ліцеї. Вищу освіту здобув у Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Далі навчався на аспірантурі в університеті ім. Короля Данила.
З 2017 р. працював оператором в ТРК «Вежа». Здійснював зйомку та монтаж телесюжетів до випусків місцевих новин. Створював авторські телепрограми та YouTube-проєкти. Невдовзі став головним оператором.
В 2018 р. спільно з командою однодумців заснував компанію “Lampa group”, яку згодом було перейменовано в «YANG.agency». Компанія під керівництвом Андрія створювала відеоконтент, зокрема соціальні та рекламні ролики, телепрограми, а також здійснювала SMM-супровід різних підприємств та брендів.
Випускник «Школи лідерів». З 2018 р. приєднався до «Народного Руху України». Очолив «Молодий рух» в Івано-Франківську. Належав до молодіжної групи «Голоси Слова» при УГКЦ. Захоплювався історією. Не вживав алкоголю, пропагував тверезість.
З початку повномасштабного російського вторгнення, незважаючи на те, що здобував ще освіту і міг уникнути мобілізації, зголосився до оборони України. Отримав позивний Аташе. Брав участь у боях в Запорізькій області як молодший сержант 78-го окремого батальйону 102-ї окремої бригади Територіальної оборони імені Полковника Дмитра Вітовського. Мав посаду командира 3 відділення. Отримав контузію, проходив лікування та реабілітацію. Після чого знову повернувся на фронт.
Загинув з побратимом 6 квітня близько 15:30 год під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу поблизу міста Гуляйполе Запорізької області.
