Після перенесеного ішемічного інсульту 62-річна Світлана Величко втратила можливість рухати лівою половиною тіла. Жінка не могла самостійно сісти, повернутися в ліжку чи ходити. Нині вона вже пересувається, поступово відновлює рухи руки та продовжує реабілітацію в Центральній міській клінічній лікарні Івано-Франківська. Жінка працює лікаркою-неврологинею і найбільше хоче повернутися до своєї професії, пише КУРС з посиланням на ЦМКЛ.
Світлана Величко добре пам’ятає день, коли їй стало зле. Через сильне запаморочення вона не могла пересуватися навіть удома. Чоловік Анатолій Іванович викликав швидку допомогу. Після госпіталізації лікарі діагностували ішемічний інсульт із лівобічною плегією – повним паралічем лівої половини тіла.
Людмила Баблюк, лікар фізичної та реабілітаційної медицини ЦМКЛ, пояснює, що загальний стан Світлани Величко був стабільним, попри серйозні рухові порушення. Це дозволило проводити активнішу реабілітацію. Водночас медики постійно стежили за станом пацієнтки та відповідно до її можливостей визначали навантаження.
Після лікування в гострому періоді інсульту жінку перевели на стаціонарну післягостру реабілітацію. Впродовж двох тижнів вона займалася з фізичними терапевтами та фахівцями з ерготерапії. За потреби до роботи залучали психолога.
«Коли Світлана Михайлівна потрапила до нас, вона не могла самостійно сісти, повернутися в ліжку, їй було важко навіть утримувати положення сидячи. Про стояння чи ходьбу тоді взагалі не йшлося. Тому починали з елементарних речей – навчитися повертатися на бік, сідати, змінювати положення тіла», – розповідає фізичний терапевт ЦМКЛ Андрій Пилипишак.
Перші заняття були спрямовані на відновлення рухливості в межах ліжка. Це мало допомогти пацієнтці стати менш залежною від сторонньої допомоги, а також зменшити ризик ускладнень, пов’язаних із тривалим перебуванням без руху. Коли стан дозволив, Світлану Величко почали вчити вставати, утримувати рівновагу та ходити.
Згодом завдання ускладнювали. Під час занять жінка вчилася долати перешкоди, пересуватися різними поверхнями. Так фахівці готували її до звичайних побутових ситуацій, із якими доведеться стикатися поза лікарнею.
«Для родичів це велика різниця, коли вони бачили, що людина не ходила, а тепер ходить. Але для нас робота на цьому не закінчується. Зараз ми працюємо над правильністю ходьби, рухами стопи, витривалістю. Потрібно, щоб Світлана Михайлівна могла долати більші відстані», – пояснює Андрій Пилипишак.
Окрему увагу приділяють лівій руці. На початку реабілітації рухи були настільки обмеженими, що пацієнтка могла виконувати лише легкі вправи плечем. Навіть після невеликого навантаження швидко втомлювалася.
Асистентка ерготерапевта ЦМКЛ Тетяна Стефанчук працює зі Світланою Величко близько місяця. Починали ще у стаціонарі, а після виписки продовжили заняття амбулаторно.
«Спочатку ми працювали з плечем. Потім поступово залучали лікоть, передпліччя, кисть. Виконували вправи з м’ячиком, паличкою, працювали обома руками. Зараз уже з’явилися рухи передпліччя, поступово почала працювати кисть. Більше уваги приділяємо дрібній моториці. Рука вже має певну силу, хоча роботи попереду ще достатньо», – розповідає Тетяна Стефанчук.
Такі заняття допомагають відновлювати рухи, необхідні в повсякденному житті: одягатися, тримати предмети, користуватися столовими приборами та виконувати інші звичні дії. Для Світлани Величко, яка хоче повернутися до роботи лікаркою, відновлення функцій руки особливо важливе.
За словами Тетяни Стефанчук, пацієнтка наполегливо займається і має сильну мотивацію. Найбільше її здивувало те, наскільки жінка прагне знову працювати.
«Вона дуже вольова, сильна жінка. Хоче повернутися на роботу, і це для неї надзвичайно цінно. Чоловік завжди поруч, підтримує її. Коли бачиш таке бажання, хочеться допомогти людині досягти якомога кращого результату», – говорить асистентка ерготерапевта.
Велику роль чоловіка у відновленні пацієнтки відзначає і Людмила Баблюк. Анатолій Іванович був поруч із дружиною практично цілодобово, допомагав їй та підтримував під час реабілітації.
«Для нас важлива злагоджена робота всієї мультидисциплінарної команди. Але до цієї команди належать не тільки медичні працівники, а й пацієнт та його родина. Чоловік Світлани Михайлівни брав дуже активну участь у її відновленні. Думаю, що наполегливість самої пацієнтки, підтримка чоловіка та наша спільна робота дали такий позитивний результат», – зазначає лікар фізичної та реабілітаційної медицини.
Нині Світлана Величко проходить амбулаторну реабілітацію. Вона вже ходить, а рухи лівої руки поступово відновлюються. Медики продовжують працювати над її витривалістю, ходьбою та дрібною моторикою.
Сама жінка говорить, що відчуває суттєве покращення свого стану. Вона задоволена лікуванням і вірить у подальше відновлення.
«Я думаю, що зможу відновитися. Хочу вийти на роботу і хочу їздити в подорожі», – каже Світлана Михайлівна.
До інсульту її життя було пов’язане не лише з медициною. Вона також пише вірші, любить подорожувати та проводити час із родиною. Тепер найбільше хоче повернутися до цих звичних занять.
Реабілітація Світлани Величко триває. Попереду ще заняття з фізичними терапевтами та фахівцями з ерготерапії. Водночас зміни вже суттєві: жінка, яка спочатку не могла самостійно сісти, тепер ходить і поступово відновлює рухи руки.
Читайте також: У Франківській ЦМКЛ врятували військового з тяжким ураженням мозку
