Сьогодні у Франківську відбулася акція, присвячена 30-річчю початку декомунізації в Україні. Кілька сотень людей зібралися на площі, де було повалено пам’ятник Леніну.
Згадати 9 жовтня 1990 року зійшлися франківці, які брали участь в історичній події. Серед них – депутати Івано-Франківської міської ради, які в той переломний час прийняли рішення про демонтаж пам’ятників Леніну у Франківську, працівники мерії і комунальники, які його безпосередньо виконували, а також тодішні громадські активісти, зокрема учасники Студентського братства. До них долучилася молодь «Європейської Солідарності» та представники міського та обласного осередків партії. В контексті події йшлося про важливість декомунізації та її продовження.
Зіновій Шкутяк, керівник Івано-Франківського виконкому в 1990 році, пригадав, що в Західній Україні саме тоді піднялася хвиля громадського спротиву. На початку жовтня ради міст Франківська, Львова, Тернополя, Рівного прийняли рішення про знесення монументів комуністичному вождю. У Франківську таке рішення міська рада винесла 6 жовтня. Через три дні його взялися виконувати.
«Протидії як такої не було, – розповів Зіновій Шкутяк. – Невелика групка людей спробувала захищати пам’ятник, але їх тільки трохи засвистали, як вони пішли геть. Коли кран підважив Леніна, на площі було велике піднесення. Для людей то було повалення не просто пам’ятника, а всього радянського, що він уособлював: тоталітарного тиску, репресій, розстрілів. То був момент психологічного зламу – коли люди перестали боятися. То були дії, які ламали систему і страх, який її супроводжував».
Зіновій Шкутяк зазначив, що демократичні зміни, які започаткувала хвиля декомунізації 1990-х, зараз піддаються ревізії. «Ми бачимо кроки влади в бік тоталітаризму, – зазначив він. – Але, думаю, українці не дозволять знову такому статися. Незважаючи на пропаганду, яка проштовхує і нав’язує проросійські тези».
«Це дуже добра ідея – нагадати про знесення Леніна і про тодішній рух за Україну. Багато дітей з того покоління, коли наша держава стала незалежною, цього не бачили і не знають. В школах про це мало говорять. І нашим сьогоднішнім завданням якраз і є показати, що така подія була у Франківську і що вона дуже важлива. Сьогодні запрошені люди, які безпосередньо брали участь в тих подіях, – і це почує молодь», – зазначив Володимир Кушнір, керівник обласного штабу «Європейської Солідарності».
«Повалення Леніна започаткувало в Івано-Франківську рух декомунізації – франківці змінювали назви, перейменовували вулиці. Відмовлялися від того, що несло в собі тоталітарну ідеологію і знищувало українську ідентичність. Продовження цього процесу поширилося на всю Україну вже за президентства Петра Порошенка – був прийнятий відповідний закон, автором якого був тодішній голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Та перед нами залишився ще найголовніший виклик – остаточні зміни в свідомості. Це те, з чим ми маємо прийти до Європейського Союзу, – остаточно позбавитися «совка» у головах», – каже Петро Шкутяк, кандидат на міського голову Франківська від «Європейської Солідарності».
«Коли у Франківську повалили комуністичного ідола, в селі Середній Березів, де я жила, з ініціативи мого батька була висипана могила Січових Стрільців. Пам’ятаю, як бабуся, що в дуже молодому віці потрапила до рук енкаведистів, відбула в Яблунівській тюрмі, а там було закатовано сотні патріотів, – вона дуже боялася і говорила моєму татові: «Що ти робиш? Куди ти ведеш дітей? Нас усіх вивезуть в Сибір!». На той момент я вже усвідомлювала, що відбуваються знакові події. Це духовне піднесення, яке я тоді відчула і сприйняла, пробуджувало і відлунювало національною гордістю. Воно було настільки потужним, що всі перестали боятися – і моя бабця також. Переосмислюючи цей свій досвід, я розумію – Україна почалася з падіння Ленінів і відновлення пам’яті про полеглих героїв», – поділилася Наталія Перцович, кандидатка «Європейської Солідарності» до обласної ради.
Співорганізатор віча, кандидат до обласної ради від ЄС Ростислав Стасько наголосив, що тодішні події увійшли не лише в історію Франківська, а й зробили новітню історію держави – вони започаткували декомунізацію в усій Україні.
«Повалення пам’ятника Леніну було однією з цеглин, що заклала фундамент новій українській незалежності. Нагадаю, що це було ще до проголошення Декларації про Незалежність України. Ці речі за рік змогли змінити свідомість українського суспільства – викинули з голів більшої частини українців насаджену ідеологію. Саме з цієї точки зору важливо нагадувати про ці події. Так само, як важливо нагадувати про інші перші демократичні зміни, – все це є формуванням української свідомості й відновленням національної ідентичності, – говорить Ростислав Стасько. – Бачимо, що процес декомунізації ще не закінчився. Мова навіть не про Східну Україну. Цей процес не закінчився і у нас, в Галичині. Декомунізація як звільнення від радянського спадку все ще триває. Нам ще треба в багатьох моментах відчистити свої голови. І аж тоді, коли запанує українська ідея від Ужгорода до Луганська, від Сум до Севастополя, тоді українці стануть могутньою модерною нацією, яка буде протистояти будь-яким викликам».
Промо
