Дитячий хірург з Івано-Франківська Михайло Глагович двічі мобілізовувався до війська — у 2015 та 2022 роках. За час служби у складі 66 мобільного військового госпіталю та медичної роти 81 окремої Слобожанської аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ він провів орієнтовно три тисячі операцій, допомагав організовувати перші стабілізаційні пункти на Донеччині, навчав бойових медиків і рятував поранених під час масових обстрілів, пише КУРС з посиланням на Суспільне.
Лікар із майже 30-річним стажем Михайло Глагович п’ять з половиною років рятував життя бійців на фронті. У 2015 він служив інструктором на Яворівському полігоні, а згодом став військовим хірургом 66 військово-мобільного госпіталю, який дислокувався у Покровську на Донеччині. Там Михайло Глагович виконав приблизно тисячу операцій, надаючи допомогу військовослужбовцям і цивільним.
«Підготував два взводи саперів. Відразу не знали, що я — лікар. А пізніше, вже як дізналися, то я у складі 66 військово-мобільного госпіталю вирушив у зону антитерористичної операції. Ми працювали в Авдіївці, Мар’їнці, Красногорівці, Кураховому. Там працювавав хірургом я і мої побратими — анестезіолог Ігор Красовський і травматолог Ігор Нижник», — пригадує Михайло Глагович.
У 2016 році він демобілізувався та повернувся до роботи в Івано-Франківську обласну дитячу лікарню.
З початком повномасштабного вторгнення росіян у березні 2022 року Михайло Глагович долучився до організації роботи медичної роти 81 окремої Слобожанської аеромобільної бригади. Він був одним з організаторів першого стабілізаційного пункту, який забезпечував медичну допомогу підрозділам Збройних Сил України поблизу Богородичного та Святогірська, Білогорівки, Сіверська, Серебрянки, Закітного і Кривої Луки. За словами Михайла Глаговича, у 2022 році вони фактично «з нуля» створювали систему медичного забезпечення бригади.
«Спочатку працювали “з коліс”. Потім організували перший стабілізаційний пункт у Святогірську. Коли російські війська захопили місто, ми вийшли, а після його звільнення повернулися й продовжили роботу. У жовтні ми перемістилися, тому що наша бригада зайняла позицію в Білогорівці. Час евакуації до нас, медиків, складав 10–15 хвилин. Зараз цей час уже зріс до години й більше. А тоді так було. Ми перебували в цьому регіоні три роки», — говорить хірург.
За його словами, у роботі військового хірурга головне — діяти без зайвих емоцій.
«Часто запитують, які емоції у військових хірургів. Я б не сказав, що вони живуть емоціями. Емоції відсутні. Ти просто робиш свою роботу, робиш усе, щоб людина залишилася живою. А емоції приходять уже потім», — каже медик.
Одним зі складних епізодів у службі він називає ракетний удар по залізничному вокзалу в Краматорську у квітні 2022 року, коли до лікарні, де він працював, доставили десятки травмованих.
«До нашої лікарні тоді доправили понад 80 поранених. Медики швидко провели сортування, адже всі мали досвід роботи з часів АТО і знали, як діяти. Згодом приїхали колеги на допомогу й були приємно здивовані організацією. Працювали всі операційні, протишокові, і майже всіх поранених вдалося врятувати. Лише кілька людей мали поранення, несумісні з життям. Це велика гордість — усвідомлювати, що ти долучився до чиїхось життів і завдяки тобі людина залишилася живою», — каже Михайло Глагович.
З його слів, особливо болісними були втрати побратимів.
«У жовтні 2023 року стабпункт у нас був у Закітному. Тоді після удару КАБа загинув мій побратим Мирослав Дебенко. Він якраз перебував на бойовому чергуванні. Про нього всі говорили лише хороше — і лікарі, і фельдшери, і поранені військові. Після цього ми були змушені шукати нову локацію для стабілізаційного пункту», — говорить Михайло Глагович.
Загалом з 2022 по 2026 рік військовий медик провів орієнтовно дві тисячі операцій.
Після демобілізації лікар повернувся на кафедру Івано-Франківського національного медичного університету.
27 липня Михайло Глагович отримав орден Святого Пантелеймона в номінації «Опора на лінії життя».
