Іван на псевдо Боксер — командир взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем 102-ї окремої бригади. Родом із Верховини, що на Івано-Франківщині. Ще нещодавно Іван був піхотинцем, а тепер його завдання — долучатися до розвитку напрямку наземних роботизованих систем, керувати особовим складом, організовувати виїзди на позиції та проводити бойову підготовку, пише КУРС з посиланням на 102 окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ.
Іван багато чого бачив, але один із випадків особливо закарбувався в пам’яті. Це сталося під час чергової ротації позиції на Придніпровському напрямку.
“Я заїжджав міняти своїх побратимів і дізнався, що хлопці із суміжного підрозділу, де також тривала ротація, підірвалися. Вони потребували евакуації. Зв’язок був дуже поганий, вони не відповідали, але ми знайшли їх за допомогою дрона. Я прийняв рішення їхати за ними, хоча це було далі за нашу позицію і вже настала ніч. Заїхав, забрав хлопців — і, слава Богу, ми всі виїхали. З ними все гаразд”, – каже боєць.
Для Боксера такі ситуації – це чергове нагадування, наскільки важливою на війні є готовність діяти не лише за звичним алгоритмом, а й брати на себе відповідальність у критичний момент.
Сьогодні він розвиває напрямок НРК і переконаний: майбутнє війни значною мірою за технологіями, але передавати бойовий досвід усе одно мають люди.
“Тим, хто думає, чи йти служити, скажу так: це важке рішення. Але поки є чимало бойових хлопців, які готові передати свої знання, цим варто скористатися. Війна триває, і рано чи пізно всім доведеться зробити свій вибір. Ми готові ділитися досвідом настільки, наскільки можемо. І я сподіваюся, що скоро ми переможемо”, – підсумував захисник.
Читайте також: Поранення, фронтова команда і кіт Гільза: історія військового з Прикарпаття у 211 бригаді
