З початком повномасштабного вторгнення перед українською журналістикою постав новий виклик – не перетворити матеріал на сухий фактаж, але водночас зберегти професійну дистанцію. Про це на навчальному тренінгу «Висвітлення проблем ВПО у ЗМІ» розповіла соціологиня, психологиня, медіаекспертка та засновниця ГС “Консорціум ветеранських організацій Сходу” та медіацентру “Схід” Ольга Гужва, пише КУРС.
За словами Ольги Гужви, російсько-українська війна, напевно, є першою, яку так детально висвітлили у медіа. Після 24 лютого протягом декількох тижнів в Україні за неофіційними підрахунками працювали понад п’ять тисяч іноземних журналістів.
«Саме цей факт зробив те, що весь світ бачив, що відбувається. І росія вже не могла так просто брехати. росіяни брешуть і продовжують брехати щодня. А завдання журналіста – давати факти», – каже Ольга Гужва.
Також експертка зазначила, що за кордоном медіа більше орієнтуються на емоцію, ніж на факт. Публіку цікавить не конкретна подія, а як її відчували люди. В Україні, навпаки, спостерігається поступова втрата емоційної чутливості. Читачі перестають реагувати на повідомлення про щоденні обстріли прифронтових регіонів або загибель цивільних.
«Війна – це жахливо, це страшно, це смерті тисяч людей, зокрема дітей, це катування, голодування, зруйновані будинки, забрані життя. І саме про це ми повинні писати. Війна не повинна залишитися статистикою», – наголошує експертка.
Ольга Гужва додає, що війна повністю стирає ідентичність: усі знищені міста виглядають однаково. Те ж саме відбувається з історіями цих населених пунктів та їхніх жителів. Деякі внутрішньо переміщені особи були в полоні, стали свідками смерті рідних, потрапляли під обстріли, інші – стикалися із насильством.
Під час тренінгу учасники почули історії декількох жінок, які належать до ВПО, але мають різний досвід.
Перша – 80-річна жінка з Маріуполя. Вона пережила 14 днів у фільтраційному таборі. Втратила все – дім, звичне життя. Її діти ще давно виїхали за кордон. Подруга, з якою вона жила, загинула, бо медики не змогли вчасно дістатися через постійні обстріли.
Друга – молода мама, яка провела два тижні з чоловіком і дитиною у підвалі без світла та їжі. Згодом росіяни дозволили їм підійнятися в квартиру і взяти щось поїсти. Коли чоловік намагався приготувати на вулиці суп, росіяни кинули в каструлю гранату. Вона вибухнула.
«ВПО – це не якась окрема каста. Це люди, які опинилися географічно в іншому місті, вимушено опинилися. Вони мають різні проблеми, так само як і суспільство», – пояснює Ольга Гужва.
Також, на думку експертки, у медіа недостатньо висвітлюють історії жінок, які чекають на своїх чоловіків-військових. Зокрема, мало хто згадує про відновлення емоційних та інтимних стосунків у подружжях. І якщо молоді люди ще звертаються до психологів, то українці 40+, за словами Ольги Гужви, не можуть про це відкрито говорити.
Матеріал опубліковано в рамках проєкту “Журналістика в умовах війни: точність, етика, співпраця”, що впроваджується ГО “Івано-Франківський прес-клуб реформ” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні
