Лікарка-терапевтка з Прикарпаття Галина Черниш нещодавно отримала престижний «Орден Святого Пантелеймона» у номінації «Взірець служіння суспільству». Цю нагороду в медичній спільноті заслужено називають «Медичним Оскаром». Попри поважний вік — невдовзі медикині виповниться 70 років — вона продовжує регулярно залишати свій затишний кабінет у тилу та вирушати на передову, керуючись незмінним життєвим принципом: «Якщо не на війні, то для війни». Зараз медикиня знову вирушила на ротацію, пише КУРС з посиланням на Укрінформ.
Початок шляху: від Майдану до Станиці Луганської
Медична волонтерська діяльність пані Галини розпочалася ще під час Революції Гідності, де вона забезпечувала медичний супровід для бійців «Азова». Тоді вона чітко усвідомила, що попереду на країну чекають серйозні випробування.
Улітку 2015 року вона вперше вирушила на Схід України — у ліси під Волновахою. Побачивши, що артилеристи не мають базових медичних знань (як знизити температуру чи зупинити кровотечу), Галина вирішила стати для них наставницею. Згодом вона приєдналася до Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) імені Миколи Пирогова — найбільшого неурядового проєкту, який залучає цивільних медиків до порятунку бійців.
Під час ротацій у Станиці Луганській через величезний наплив людей робочий день лікарки починався о 5-й ранку. Місцеві медики розбіглися, а пацієнтами залишалися переважно самотні літні люди. Саме там Галину Черниш прозвали «лікаркою-бандерівкою». Вона принципово відмовлялася переходити на російську: «Ви прийшли до мене, то прошу говорити українською, перекладати не буду». До речі, лікарка згадує, що місцеві швидко переходили на чисту, красиву українську мову.
За роки АТО/ООС та повномасштабного вторгнення Галина Черниш пройшла понад 40 ротацій, рятуючи життя в Авдіївці, Маріуполі, Слов’янську, Балаклії та багатьох інших гарячих точках. В Авдіївці її пацієнткою навіть стала Марина Марченко — вчителька, чий портрет зображений на знаменитому місцевому муралі.
Повномасштабне вторгнення та позивний Кицька
24 лютого 2022 року застало терапевтку на робочому місці в Лисецькій лікарні на Івано-Франківщині. Замість запланованої відпустки на курорті вона зібрала речі та вирушила до Києва. Чотири місяці в умовах обстрілів вона сортувала ліки й допомагала евакуйовувати поранених з Ірпеня та Бучі. З літа 2022 року пані Галина стала волонтеркою у медроті 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Свій позивний — Кицька — вона отримала у 2023 році в стабпункті 66-ї бригади у Слов’янську. У вільні хвилини лікарка прибігала допомагати хірургічним бригадам: розрізала одяг на поранених, ставила катетери, обмивала бійців перед операціями. Колеги жартували: «От Кицька! Тихо прийшла, допомогла і тихо пішла».
Медикиня зізнається, що кожна нова ротація стає важчою, адже характер поранень ускладнюється. Одним із найболючіших спогадів для неї залишається робота в ангарі під Балаклією, де стабпункт облаштували просто на дерев’яних піддонах. Там лікарка п’ять разів реанімувала молодого хлопця, у якого зупинялося серце, борючись за його життя до останнього подиху.
Найважче, за словами Галини Черниш, — відвідувати морги після чергувань, бачачи тіла зовсім молодих дівчат та хлопців, або ж виводити військових із глибокого психологічного шоку після втрати найближчих побратимів.
Життя між двома світами
У тилу, в Лисецькій лікарні, у Галини Черниш на обліку перебуває понад 2 тисячі пацієнтів. Вони з глибокою повагою ставляться до її відряджень, хоч і знають, що на фронті лікарці доводиться працювати в умовах постійного ризику від ворожих дронів, через що мобільні телефони доводиться весь час тримати в режимі «на літачку».
Родина медикині завжди чекає на неї з тривогою. Щоб зайвий раз не хвилювати рідних — 95-річного батька та маленьку онуку — пані Галина каже про свій від’їзд в останній день, уже збираючись на поїзд.
Сили після важких воєнних буднів лікарка відновлює завдяки квітам, які вирощує у себе. На її підвіконні в кабінеті розквітають лілії та навіть кактус, привезений зі вщент зруйнованого села Іванівка, а вдома прийнялися саджанці винограду, які їй колись надіслали вдячні пацієнти зі звільненого Вугледара.
Зараз Галина Черниш, яка вже має орден княгині Ольги III ступеня та медаль «За врятоване життя», знову зібрала речі. Попереду чергова медична місія — цього разу на Запорізькому напрямку.
Раніше КУРС розповідав, як терапевтка з Прикарпаття Галина Черниш рятує бійців на фронті.
