Воїн з Кутської громади Назарій Луканюк на позивний “Філософ” отримав відзнаку “Золотий хрест” від Головнокомандувача ЗСУ.
Про це повідомляє Кутська селищна рада.
Головний сержант взводу Назарій Луканюк – командир відділення вогневого ураження. Зарекомендував себе з позитивної сторони та у січні 2024 року був представлений до цієї нагороди.
Назарію 23 роки. Він народився у селі Малий Рожин. Проживає в Тюдові. 8 років навчався у Малорожинській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. З 9 по 11 клас здобував середню освіту в Польщі. Після закінчення ліцею працював у Польщі – в ресторані на посаді офіціанта-менеджера. Намагався відкрити власну справу, але війна вплинула на плани.
В кінці лютого 2022 року Назарій разом з батьком повернулися в Україну і пішли служити добровольцями. Вони потрапили до Державної спеціальної служби транспорту.
З березня 2022 року проходив службу в батальйоні охорони, а в грудні 2022 долучився до лав бойового підрозділу 710 бригади охорони Держспецтрансслужби, який виконує задачі в зоні бойових дій. 4 травня 2023 року отримав звання молодшого сержанта та був переведений на посаду головного сержанта взводу – командира відділення вогневого ураження.
Про життєве кредо говорить по-філософськи: “Єдині плечі, на які ти можеш покластися в житті, — це твої власні”.
Окрім відзнаки “Золотий хрест”, Назарій Луканюк нагороджений:
- відзнакою Президента України “За оборону України” за успішне виконання бойового завдання під Бахмутом;
- знаком “Знак пошани” Міністерства оборони України;
- медаллю Івано-Франківської обласної ради “Лицар бойового чину”.
Назарій розповідає про своє перше бойове завдання. Каже, що воно, мабуть, найважче.
“Ми стояли на позиції на горі чотири години, був сильний мороз, рації розрядилися. І тут ми побачили, як хлопці йдуть нас міняти. “Бурий” сказав мені, що хлопці уже на підході і я можу йти з позиції. Тільки встиг відбігти на метрів 30 від тієї прибудови – почався мінометний обстріл. Мою позицію знищила перша ж міна. Приблизно через хвилину “Бурий” загинув під цим обстрілом. За врятоване життя я дякуватиму йому до кінця свого життя. Під час цього завдання я вперше побачив і відчув, що таке смерть”, — каже захисник.
Назарій також розповідає про свій наступний виїзд — знову під Бахмут. Перші два виходи були спокійними, але погода жахлива. Як тільки вони вийшли з позицій, на наступний день у хлопців почалося пекло. Потрібно було їх міняти.
“Ми були під Бахмутом. Почався обстріл. Було пізно. Почали нас обстрілювати. І над нами не було ні одного дрона. Я не розумів, чому нас так точно обстрілюють: у нас був окоп, метрів сорок, і кожна міна прилітала як не в окоп, то лягала біля нього. Обстріл був десь з інтервалом в 2-3 хвилини між прильотами, поки всі відійшли від одного – чекаєш наступного. Це дуже тиснуло на нас психологічно. Страшно було, бо розуміли, що наступна міна прилетить дуже близько. І от остання прилетіла, я лежу і відчуваю, що вже повітря наді мною почало в сторони розходитись. Чую свист. Вибух. То такі були відчуття, що мозок зсередини в череп вдарився. Почув крик друга про те, що він поранений. І я почав відкопуватися від землі, на щастя, мене присипало не так сильно – зміг самотужки відкопатись. В цей момент інший друг підійшов до нього і наклав на поранену ногу турнікет. Я підповз до пораненого, взяв під плече і, розумівши, що у нас є одна хвилина до наступного прильоту, почали разом стрибати від окопа по діагоналі, щоб віддалятись. Через метрів 30 був ще один прильот, від якого ми впали. Але все ж таки, за допомогою ще одного друга, під таким сильним обстрілом змогли його евакуювати”, — каже Назарій Луканюк.
Пізніше під Бахмутом у Назарія був перший штурм, під час якого загинув його друг.
“Він тоді свої прикладом показав, що якщо ти командир, то ти повинен показати, чому саме ти займаєш це місце, а не вони. Він пішов першим на штурм у бік ворога. Андрій Звіробій проявив тоді найбільшу мужність, але, на жаль, загинув. Ніколи тебе не забуду і твій подвиг, мій друже. Це був урок для мене, який Андрій дав мені ціною свого життя. І тоді я зрозумів, що треба бути таким командиром, щоб хлопці рівнялись на тебе і поважали. Згодом під час контрнаступу, біля одного з населених пунктів, де треба було зробити зачистку посадки, я, будучи командиром, пішов першим, згадавши у той момент свого друга “Звіробія”, — пригадує захисник.
Далі Назар виконував бойові завдання по обороні та брав участь в наступальних діях бойового підрозділу на Донецькому та Запорізькому напрямках. Отримав контузію і пройшов довготривалу реабілітацію.
У вересні 2023 року захисник повернувся до військової служби на посаду командира відділення.
Нагадаємо, 22-річний прикарпатець Назарій Луканюк повернувся з Польщі, щоб захищати Україну.
