вівторок, 16 жовтня

Чому вчитися треба у Франківську? Відповідає ректор Національного технічного університету нафти і газу Євстахій Крижанівський

На старті вступної кампанії КУРС спілкується з ректорами франківських вишів.
Євстахій Крижанівський, ректор ІФНТУНГ
Євстахій Крижанівський, ректор ІФНТУНГ
Зображення 1 / 4 Використовуйте клавіші для перегляду

Розмова з ректором Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Євстахієм Крижанівським – про перспективи навчання у вузі, викладачів, гуртожитки, іноземців, ціни та боротьбу з корупцією. Все про легендарну франківську "нафту".

– На Вашу думку, чому абітурієнти мали б зупинити свій вибір саме на Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу?

Треба підходити до такого вибору комплексно. Якщо раніше студент міг приймати рішення за одним критерієм – що йому подобається,  то зараз треба брати до уваги ряд чинників, і він мусить для себе вирішувати задачу оптимізації.

Визначальним чинником є працевлаштування, наступним – престижність роботи і чи буде можливість мати службову кар'єру. Наприклад, амбітна молода людина ставить перед собою завдання стати директором підприємства. Якщо вона закінчить обслуговуючу спеціальність, таку як "Економіка", то навряд вона зможе бути директором нафтогазовидобувного підприємства або газотранспортного. Людина повинна бути фахівцем у цій галузі. Зараз трохи змінилися підходи, і ми бачимо таку практику, що часто очолюють підприємства менеджери – нефахівці. Я думаю, що з часом все повернеться до норми. Якщо керівництво підприємства не розуміє суті технологічних процесів, які на ньому відбуваються, то дуже важко керувати…

Зараз надзвичайно велика проблема для держави – енергетична безпека, і в цій сфері можна мати серйозний успіх і кар’єру. В енергетичному балансі держави, починаючи від перших років незалежності і до сьогодні, нафта і газ перевищують 50%. Друга половина енергетичного балансу – ядерна енергетика, вугілля, альтернативні джерела, гідроенергетика і так далі. Тому це дуже перспективна галузь.

Так історично склалося, що нафтогазовий комплекс України тісно пов'язаний із російським: ми купуємо в них газ і наразі без цього не обходимося. Хоча вже є цікаві й привабливі рішення про відмову від російського газу. Тут треба вирішувати проблему власного видобутку. Дуже перспективні питання! 9 червня відбулися парламентські слухання, ініційовані нашим університетом, бо в нас є напрацювання, як Україні протягом 10 років вийти на такий видобуток власних енергоресурсів, який дасть нам повну енергонезалежність.

Нагадаю, у 2009 році була газова війна з Росією, коли росіяни припинили транспортування газу через Україну. Це робили, щоб залишити наші східні області без газу – Луганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Запоріжжя... Уявіть собі, у 30-градусний мороз, який був у січні 2009 року, припинили подачу газу! Наші випускники-фахівці зуміли так перелаштувати газотранспортну систему, що з Богородчан до тих областей подали газ,  і все вціліло. Це були цікаві інженерні рішення. Якщо людина в душі інженер і хоче займатись серйозними речами, вона буде це робити. Для таких у нас є спеціальності "Видобування",  "Розвідка", "Геофізика", "Транспортування"... Ті, хто хоче працювати в енергетичній сфері, мали би вибирати наш університет.

Є у нас також декілька спеціальностей, які забезпечують функціонування згаданих галузей, хоча випуснкники можуть працювати і в інших сферах. Сюди належать, наприклад, комп’ютерні науки. Одна справа обслуговувати операційну систему в банку, інша – забезпечити газотранспортну систему України. Візьмемо економічні спеціальності,  випускники яких можуть обслуговувати маленькі підприємства, а можуть  цілі комплексні системи у стратегічних програмах.

Тому ми змінили структуру університету – ми відмовились від малих структурних одиниць – факультетів, бо для його існування має бути три кафедри і орієнтовно 200 студентів. Ми об’єднали окремі факультети і створили інститути. Це вже більш самостійні одиниці. В інституті повинно бути не менше п’яти кафедр, значно більше студентів. Ми надаємо інститутам значно більше автономії. Наприклад, створено Інститут економіки й управління в нафтогазовій галузі, і він є базовим для галузі України.

Отже, наш університет треба обирати, виходячи із майбутніх перспектив держави, можливості працювати в стратегічних програмах і заради серйозної майбутньої кар’єри.

– Студенти ІФНТУНГ мають можливість навчатися й стажуватися за кордоном?

Близько 100 наших випускників щороку отримують дипломи європейського зразка. Кілька років тому ми почали співпрацю з Польщею, зараз підписали меморандуми з Румунією, Угорщиною, Словаччиною. За меморандумом, підписаним із британським університетом Ковентрі, перші 10 студентів-англійців приїдуть до нас на практику вже цього літа. Ми впроваджуємо Болонську декларацію: щоб студенти були мобільні. Будуємо навчальний процес таким чином, щоб студенти могли починати навчання в Івано-Франківську, продовжити в Польщі, а закінчити в Англії чи якій-небудь іншій країні. Цього вимагає сьогодні світ. Інакше ми будемо замкнуті, а випускники будуть неповноцінними фахівцями, яким доведеться додатково навчатися. Скажімо, випускники попередніх років, які виїхали за кордон, змушені були пройти додаткове навчання і скласти іспити, щоб підтвердити дипломи. А зараз наші випускники отримують дипломи, які визнані в усіх країнах Європи, і переучуватись не треба. З огляду на це також варто обирати наш університет.

– Специфіка багатьох спеціальностей в університеті вимагає практики на обладнанні, яке щороку вдосконалюється. Чи оновлюється матеріально-технічна база?

Я би не сказав, що наша матеріально-технічна база застаріла. До прикладу, ми маємо в університеті тренажер-імітатор "DrilSim 5000", на якому вчимо і потім видаємо міжнародні сертифікати. Таке обладнання коштує 750 тисяч доларів.

Зараз поновлюємо лабораторну базу окремих кафедр за рахунок співпраці з підприємствами. Так, кафедра "Буріння" має надзвичайно великі перспективи, бо на території України будуть проводитись буріння глибиною 7 тисяч і більше метрів, що є дуже серйозним прогресом, адже ми раніше в середньому бурили 4 – 4,5 тисячі метрів. Цей "стрибок" потребує нових досліджень і технологій, які вже є розроблені в нас і ми можемо їх використовувати. На кафедрі "Буріння" ми створили дві нові найсучасніші лабораторії, які відповідають такому рівню підготовки. Кожна із них коштує по мільйону. Це сталось тільки завдяки співпраці із зацікавленими підприємцями.  

– Чи оновлюється викладацький склад в університеті? Є молоді перспективні кадри?

В нас зараз йде процес кадрового оновлення. Тим більше, для отримання університетом статусу дослідницького, до чого ми прагнемо у найближчій перспективі, має бути певна кількість докторів наук. У нас діє програма, яка зобов’язує кожного професора підготувати собі наступника – молодого професора, рівного собі. Ми останнім часом таким чином подвоїли кількість професорів та докторів  тепер їх понад 100. За минулий рік захистили 16 докторських дисертацій, половина авторів яких – до 45 років, а наймолодшому фахівцю, який захистив докторську дисертацію, 30 років. Це молоді люди, які сьогодні стартують і наводять відповідні зв’язки, беруть участь у міжнародних програмах та проектах, які є ще одним джерелом і для придбання нового обладнання. Ми знаємо, що нам ніхто, крім нас самих, не може допомогти. Ми чітко увідомлюємо, що тільки ми своєю працею, своїми результатами можемо заробити додаткові кошти, привернути увагу компаній, які готові будуть вкласти гроші для розвитку бази нашого університету.

Ми тісно співпрацюємо із Національною академією наук України. Маємо підписані угоди із 7 потужними провідними академічними інститутами. Їхні лабораторії відкриті для наших студентів і дослідників. Дуже шкода, що ми втратили дві сучасні установки в Криму, бо ми їх готували до експлуатації і мали серйозну програму співпраці. Але нічого – будуть інші програми.

– Яка ситуація із мобілізацією викладачів, чи є заміна мобілізованим?

Дуже вчасно прийнятий закон про те, щоб не призивати до армії працівників вищої школи і академії наук, які мають відповідні наукові ступені. В нас особлива організація, адже в нас під 200 військовозобов'язаних у такому віковому діапазоні, що можуть бути призвані. З них лише 20 не мають наукових ступенів. Тому 180 осіб вже є захищені цим законом. Чому "захищені", бо треба все одно комусь боронити нашу державу. В нас є один викладач, який в 30 років став доктором наук, інший – в 32, і вони отримали повістки. Я думаю, що це немудро – відправляти рядовим бійцем доктора наук, підготовка якого дуже дорого обходиться державі.  Війна буде не вічна. А про науковий потенціал, про трудові ресурси треба дбати завжди. Добре, що Верховна Рада це зрозуміла і прийняла.

З десяток наших викладачів вже служать. Серед них є ті, хто має наукові ступені. Не таємниця, що хтось ухиляється, хтось лягає в лікарні, а наші, отримавши повістки, тут же зібрали речі і пішли. Так, докторант за два тижні до захисту дисертації поїхав, хоч докторанти можуть бути звільнені. Згідно з новим законом його можуть демобілізувати, але "машина" не дуже гнучка і його до цього часу не відпустили. Ще кілька наших кандидатів наук служать, і думаю, що незабаром будуть звільнені або попадуть у хвилю демобілізації.

– Чи будуть цього року особливі умови вступу для учасників бойових дій чи дітей загиблих військових?

Умови прийому до вищих навчальних закладів пільговиків цього року практично не відрізняються від попередніх років. Коли раніше не обмежували квоту держмісць, то були випадки, що пільгових категорій було більше, ніж держзамовлення, і на загальних підставах ніхто не міг попасти за конкурсом. Кілька років тому одній дівчині, яка мала найвищі результати ЗНО – по 200 балів, не було місця, щоб пройти за конкурсом. Після того Міністерство врахувало це, бо такі випадки були в кількох університетах. Тепер виділяється окремий відсоток для пільгових категорій. Таким чином є перспектива комусь і на загальному конкурсі вибороти місце, і пільговики мають теж конкурс між собою.  

– В Україні держзамовлення скоротилось загалом на 12%. На якому рівні кількість держмісць для абітурієнтів в ІФНТУНГ?

Загалом, у нас в державі є перевиробництво гуманітарного і суспільного блоку  юристів, економістів, а на інженерні спеціальності держзамовлення, навпаки, збільшується. В нас є економісти, але цей блок настільки маленький, що вже нема куди скорочувати. Навіть якби на ці спеціальності у нас держзамовлення скоротили до нуля, воно би не вплинуло на наш загальний план. Щороку ми отримували близько 700-800 місць, але на 4 економічні спеціальності ми мали всього 5 держмісць. Більшість спеціальностей, за якими здійснює підготовку наш університет, на сьогодні є в дефіциті для держави.

Цього року держзамовлення для нашого університету складає 649 місць. Порівняно з минулим роком їх кількість скоротилася на 5,5%. Тобто в нас ситуація досить непогана. З окремих спеціальностей в нас навіть спостерігається збільшення державних місць. Окремо цього року з'явилося держзамовлення на кафедрі військової підготовки.

– Чи не зменшується кількість іноземних студентів через війну на Сході?

З деяких посольств навіть телефонували і консультувалися. Зокрема, дзвонив посол Туркменістану, питав, чи відкликати йому студентів, чи ні. Ми переконали, що в нас спокійно, безпечно і, дякувати Богу, не було ніяких конфліктів. А рівень підготовки у нас високий. Тому за останні два роки кількість студентів-іноземців лише зросла.

Є зараз дуже цікаві пропозиції з Пакистану, Ірану. Нашому університету пропонують угоду зі спільної підготовки фахівців: щоб студенти могли у своїх державах закінчувати коледжі, а ми брали їх на 3-4 курс. Ми зараз вивчаємо ці пропозиції.

Ми привабливі тим, що здійснюємо підготовку з окремих спеціальностей англійською мовою – це нафтові, комп'ютерні спеціальності. Небагато університетів такого профілю можуть запропонувати таку послугу.

– Як у вас із забезпеченням студентів гуртожитками?

На сьогоднішній час всі охочі, які подавали заявку на гуртожиток, отримали місця. Треба зазначити, що не всі подавали заявки. Є студенти із забезпечених сімей, які винаймають собі квартири, бо вважають, що для них ці умови кращі.

Сказати, що в нас гуртожитки в ідеальному стані, напевно, не можна. Ми стараємось тримати там добрі умови. Звичайно, багато залежить і від культури експлуатації. Започаткували кілька років тому програму, щоб студенту, який приходить на перший курс, надавали кімнату, яка закріплюється за ним на весь час навчання. Це спрацьовує досить ефективно. Вони трохи причепурюють кімнати і підтримують у належному стані.

– Якою буде оплата у цьому році для студентів-контрактників? Наскільки зросте ціна?

Ми не маємо права підняти оплату більше ніж на коефіцієнт інфляції попереднього року. Це максимально можлива ціна. Є окремі спеціальності, де ми не збільшували оплату порівняно з минулим роком. Тим більше, платіжна здатність багатьох мешканців обмежена. Ми враховуємо ці речі. Тож особливого підвищення не буде цього року. Є окремі спеціальності, як, наприклад, "Архітектура"  у нас вартість найнижча в Україні, а рівень підготовки високий.

Вартість навчання в університеті коливається від 7,6 тисяч гривень на стаціонарі до 13 тисяч. Заочна форма – 6-7 тисяч (усі ціни дивіться у слайдері,  ред.)

– Чи допомагає університет у працевлаштуванні випускників?

Є останні нормативні документи і лист-роз’яснення від Міністерства освіти, що університет може сприяти працевлаштуванню, але не зобов'язаний працевлаштовувати, як було у попередні роки. Отримання першого місця роботи є визначальним чинником для багатьох абітурієнтів при виборі спеціальності.

– Як в університеті борються з корупцією?

До проблеми в нас ставляться серйозно: працює спеціальний антикорупційний підрозділ, були звільнені кілька викладачів. Проводимо профілактичну роботу. Співпрацюємо зі студентським парламентом в цьому напрямку.

Ми також вже багато років маємо свій внутрішній університетський центр незалежного тестування, де окремі іспити складаються без присутності викладача. В такий спосіб мінімізуємо суб’єктивний чинник, коли людина може впливати на результати і оцінки.

Розмовляла Олена БАС

КОМЕНТУВАТИ