субота, 24 червня

ОТГ не колгосп: горяни об’єдналися, щоб вижити і розвивати туризм

Найменша в області Білоберізька об'єднана громада розташована на межі Прикарпаття і Буковини, де тече оспіваний Черемош, а довкола – неймовірні карпатські краєвиди. "Сам Бог велів займатися зеленим туризмом", – кажуть місцеві. Але через погані дороги мрії про туристів селянам довгий час доводиться відкладати і їхати на заробітки чи обходитися традиційною господаркою.
Зображення 1 / 7 Використовуйте клавіші для перегляду

Від Білоберізької ОТГ рукою подати до кордону з Євросоюзом – за два десятки кілометрів Румунія. Але горяни донедавна жили так, ніби Європа досі за муром, а усі євроінтеграційні реформаторські здобутки України за останні роки їхній куток не зачепили.

У 2015-му ситуація змінилася: верховинці відважилися спробувати, які можливості відкриває адміністративна реформа і децентралізація. Бiлоберiзка, Барвінків, Устеріки і Хороцеве об'єдналися в територіальну громаду.

Сьогодні Білоберізька ОТГ найменша і найбільш віддалена від Івано-Франківська об’єднана громада на Прикарпатті. У ній проживають всього 2779 осіб.

Життя по різні береги Черемошу ще дуже відрізняється: причина – в дорозі. На чернівецькому боці вона є, і досить добра. Тому там ростуть сучасні кількаповерхові "зелені" садиби, готельно-ресторанні комплекси, а на боці Франківщини, де проїхати майже неможливо, все поки по-старому – звичайне бідне гуцульське село. Але горяни вірять, що децентралізація може це виправити – і до них також незабаром потягнуться туристичні потоки. 

 

Об'єдналися, щоб урятуватися

Останніми роками до об'єднання бюджети Білоберізки, Устерік, Барвінкова і Хороцевого складали 300-450 тисяч гривень. Цих грошей заледве вистачало на заробітну плату працівникам сільрад. Щоб змінити ситуацію, у жовтні 2015 три сільради прийняли рішення про об'єднання навколо села Білоберізка у Білоберізьку ОТГ.

27 березня 2016 року за рішенням ЦВК мешканці ОТГ пішли на вибори, проте не всі. Устеріки раптом передумали. 

У селі не лише відмовилися брати участь у виборах, але й не організували їх проведення. Через те, що не створили дільничну виборчу комісію, ніхто з мешканців Устерік, навіть ті, які були за об'єднання, не проголосували. Причина банальна – ображені амбіції кількох впливових у селі осіб. А відгукнулося, врешті, усій громаді. 

"Не можу зрозуміти, чому десь саботують об’єднання. Коли на Майдані люди вимагали передачі влади на місця, то чому зараз така реакція? Чомусь починають називати ОТГ колгоспами, але це не так, ми реально відчуваємо, що ми тут господарі", – каже Дмитро Іванюк, якого обрали головою Білоберізької ОТГ, на виборах, що відбулися на території Білоберізької та Хороцівської сільрад.

Виконавчий директор регіонального відділення Асоціації міст України в Івано-Франківській області Юрій Стефанчук зазначає, що проблему Устерік вирішити на законодавчому рівні неможливо. І радить мешканцям села вгамувати емоції і почекати.

"Робити висновки, від’єднуватися чи ні, зашвидко, потрібно хоча б рік пожити. Думаю, пройде рік – і люди зрозуміють, що процес об’єднання – це не якийсь ворожий стан, а насамперед для них. Людям краще буде отримувати якісні послуги у Білоберізці, ніж їздити у Верховину".

До речі, після виборів чотири місця у сільраді залишились вакантними: вони чекають представників села Устеріки.

Хоча у 2016 році об'єднана громада жила ще за старими фінансовими правилами, під кінець року сільраді вдалося отримати 1,35 мільйони гривень субвенції з державного бюджету на соціально-економічний розвиток.

Сільський голова Білоберізької ОТГ Дмитро Іванюк розповідає, що хоч кошти прийшли на Білоберізьку сільраду, їх рівномірно витрачали на всі села громади. Зробили вуличне освітлення у Хороцевому та Барвінкові. Облаштували санвузли у школі та садку в Хороцевому, придбали меблі і відремонтували приміщення Білоберізької сільської ради. Також створили пришкільний інтернат.

Будівля Білоберізької сільської ради, у якій також рощташовані дільничий пункт поліції, бібліотека та кімната-музей

У грудні 2016 року депутати сільради затвердили бюджет на 2017 рік, який склав 16,5 млн грн. Небачені гроші для цих сіл. Власні надходження у порівнянні з попереднім роком також зросли більш ніж утричі.

За словами тутешнього "міністра фінасів" – а так у Білоберізькій громаді називають начальника відділу фінансів, обліку та звітності Василя Феркаляка, – основну частину бюджету становить освітня субвенція – 8 млн грн, решта – 2,14 млн грн – медична субвенція, 1,7 млн грн – додаткова дотація на обслуговування медичних і освітніх закладів, 1,4 млн грн – базова дотація та 3,5 млн грн – власні надходження.

Вже результати першого кварталу свідчать, що бюджет перевиконають. Зараз перевиконання запланованих власних надходжень складає 17%. Найбільше грошей від сплати ПДФО та за оренду землі. Найбільші платники податків – "Устеріківське лісництво" і компанія, яка будувала місцеву школу. Вона була зареєстрована у Косові, але на прохання білоберізької влади перереєструвалася на території громади.

Аби забезпечити працівників сільради добрими зарплатами, Дмитро Іванюк вирішив не роздувати штат, а зекономлені гроші витрачати на премії тим, хто працює "за двох". Сьогодні у сільраді 15 працівників, хоча штатним розписом передбачено 43.

"Коли у нас бухгалтерів зрівняли майже з прибиральниками, то хто піде на відповідальну роботу за такий мізер? Ми краще візьмемо на одного бухгалтера менше, він буде мати більше роботи, але добру заробітну плату", – каже Дмитро Іванюк.

У сільраді зробили ремонт, придбали нові меблі. Свій кабінет Дмитро Іванюк ремонтував власним коштом, за бюджетні придбані лише меблі.

"Не хотів сидіти у чужому кріслі, тому привіз своє. Коли буду йти з посади, заберу його з собою", – сміється сільський голова.

Голова ОТГ отримує 8 тис. грн заробітної плати, це з урахуванням надбавок і премій.

У жовтні 2016 року Білоберізька громада посіла перше місце серед 25 ОТГ, відібраних для участі в проекті DOBRE "Децентралізація приносить кращі результати та ефективність". Проект фінасуватиметься USAID і передбачає, що на розвиток 75 громад протягом п'яти років спрямують 50 мільйонів доларів.

 

Перші успіхи: оновлена школа і Центр безпеки

Ще у 2012 році у селі Білоберізка завершили будівництво школи, яку заклали ще за радянських часів. Сьогодні Білоберізька ЗОШ одна з найкращих у Верховинському районі. 

Школа має сучасний спортивний майданчик, якому можуть позаздрити більшість шкіл області. Витратили на нього 600 тисяч гривень, отриманих з державного бюджету.

На фасаді школи встановили меморіальну дошку Богданові Шлемкевичу, випускнику школи, який загинув 13 травня 2014 року під час антитерористичної операції у Маріуполі. 

Минулого року рішенням сільради на базі Білоберізької ЗОШ відкрили пришкільний інтернат для дітей з присілку Пасічне. Присілок високо в горах, сполучення з Білоберізкою фактично не має. Кілька років тому до Пасічного зробили сяку-таку дорогу, але ні громадський транспорт, ні шкільний автобус нею не їздять – надто небезпечно.

Пришкільний інтернат розташували у колишній початковій школі, він розрахований на 20 дітей. Вихованці там цілодобово: діти сходять з гір у понеділок вранці і повертаються додому в п’ятницю після уроків.

Там облаштували санвузли, душову кабіну, ігрову кімнату та кімнату для підготовки уроків. Гроші на інтернат взяли із державної субвенції.

За словами директорки школи Марії Дудидри, навчальний заклад переміг у проекті "Школа майбутнього", завдяки цьому кабінети природничо-математичного циклу отримають нові меблі, навчальні посібники та інший інвентар.

"Девіз нашої школи – "Назустріч успіху", і з часу об’єднання ми впевнено ідемо під цим девізом. У нас багато зроблено і ще більше планів намічено", – говорить директорка.

Учні школи постійно стають переможцями районних, обласних та всеукраїнських учнівських олімпіад. Минулого року 9-класник Білоберізької ЗОШ І-ІІІ ст. Валерій Петриняк посів друге місце на Всеукраїнській олімпіаді з фізики. А цього року, за словами сільського голови, п’ятеро учнів школи здобули перемоги на районному етапі учнівських олімпіад з хімії.

Дитячий садок у Білоберізці розташовується у старій попівській резиденції 1865 року. У 2012 році до нього стараннями громади прибудували один корпус. У 2015 році за кошти державної субвенції зробили фасад садочка, перекрили старий корпус і добували ще один. 1 вересня 2017 року планується відкриття у ньому нової групи для дошкільнят.

Вихователька дитячого садка пані Леся говорить, що протягом останніх років умови у садку відчутно покращилися.

"Багато що зробили, але є до чого прагнути. Хотілося, щоб у діток були нові ліжка, шафки", – говорить вихователька.

Зараз дитячий садок відвідують 32 дітей віком від трьох до 6 років.

Також на території ОТГ діють дві школи І ступеня та одна школа ІІ ступеня. Попри невелику кількість учнів, скорочувати початкові школи у громаді не будуть. Старших дітей на навчання до Білоберізької ЗОШ з наколишніх сіл возить шкільний автобус.

Протягом останніх років демографічна ситуація у селах покращується. Сьогодні у Білоберізькій ОТГ проживають 267 дітей віком до 6 років та 519 віком від 5 до 19 років.

Заступник голови Білоберізької сільської ради Василь Пилип'юк відзначає, що, на жаль, талановита молодь після завершення університетів не повертається у села, а залишається у великих містах. Не приваблюють навіть відносно високі зарплати. До прикладу, лікар вищої категорії з урахуванням гірських надбавок може отримувати 8-10 тисяч гривень, але працювати нема кому. У місцевій амбулаторії лише медперсонал середньої ланки.

Потурбувалися у Білоберізькій ОТГ і про безпеку мешканців. Через погані дороги рятувальники з Косова чи Верховини витрачають на дорогу в села більш як годину. Тому кілька тижнів тому тут відкрили перший на Прикарпатті Центр безпеки громади. У складі Центру пункт екстреної медичної допомоги і пожежна бригада.

"Ми їх розмістили в одному приміщенні, щоб людина в екстрених випадках не телефонувала на два номери, а економила час", – пояснює Василь Пилип'юк.

Витратили на облаштування Центру 341 тис грн. Пожежний автомобіль Центру подарувало обласне управління ДСНС. Його трохи підремонтували, помалювали і вже готові використовувати для гасіння пожеж. Літом під час посухи автомобілем підвозитимуть питну воду до віддалених присілків.

За словами Василя Пилип'юка, створювали Центр за європейським зразком. Для економії бюджетних коштів вирішили формувати добровільні пожежні дружини у кожному населеному пункті. Заробітну плату отримуватимуть лише водії, які чергують цілодобово, а пожежні бригади на місцях працюють на громадських засадах.

Тепер пожежники добираються до місця виклику максимум за 20 хвилин. 

У сусідній кімнаті з рятувальниками працює пункт екстреної медичної допомоги. До нього входять чотири бригади, що складаються з фельдшера і водія.

Фельдшер Тетяна Михайлюк розповідає, що після об'єднання громади їх перевели в одне приміщення з пожежниками, щоб у випадку надзвичайної ситуації могли оперативно виїжджати на допомогу.

"Медикаментами і бензином забезпечені повністю. Колись могло чогось не вистачати, а зараз нам не встидно показатися на очі людям. Для нас проводять тренінги, навчання, переймаємо польський досвід", – розповідає Тетяна. 

З часом у Центрі безпеки планують розмістити і офіс місцевого шерифа, який буде стежити за правопорядком у громаді.

 

Плани: ремонт доріг, сортування сміття, власна ковбаса

Найболючішою проблемою Білоберізкої громади, як і більшості гірських сіл, є бездоріжжя. Територією громади проходить 10 кілометрів дороги державного значення Татарів – Кам’янець-Подільський, на ремонт якої передбачені кошти з державного бюджету.

За словами Василя Феркаляка, сільрада готова до співфінанасування ремонтних робіт на своєму відрізку.

На балансі громади 50-60 кілометрів комунальних доріг, вони в основному гравійні. Останній раз їх трохи полагодили у 2009 році після масштабного паводку. Цього року на ремонт доріг в ОТГ готові витратити всю інфраструктурну субвенцію з державного бюджету – приблизно 1,4 млн грн.

"У нас гірська місцевість, сам Бог велів займатися зеленим туризмом, але без нормальної інфраструктури, нормального покриття це… Навіть якщо один турист сюди приїде, то після таких доріг розкаже десятьом, що їхати сюди не варто", – говорить голова громади.

У громаді сподіваються на допомогу народного депутата від округу Юрія Солов'я, якого просять пролобіювати в Києві додаткові кошти на дороги.

Щоб відремонтувати більше доріг, тут створять комунальне дорожнє підприємство.

"Якщо приватний підрядник за мільйон гривень може зробити нам 5 км ґрунтової дороги, то з власною технікою ми зробимо 8-9", – каже сільський голова.

Думають у громаді і як вирішувати проблеми з екологією. Причому ще до того, як вони настали. Дмитро Іванюк вірить, що через кілька років таки будуть дороги, розбудується інфраструктура – і до них поїдуть туристи з усієї країни. Але де туристи – там сміття. Тому у Білоберізькій ОТГ вже незабаром візьмуться за сортування відходів. Це не лише покращить екологію, але й принесе трохи грошей у бюджет: "Пластик, картон, скло зараз можна продати. А отримані гроші витратити на розвиток громади".

У селах вже налагоджений вивіз сміття: є договір з верховинським комунгоспом. Платять мешканці за це 50 грн на рік з особи.

Ще одним пріоритетом сільради став розвиток тваринництва. Готуються створити комунальне підприємство, яке займеться виробництвом м'ясопродуктів. Невеликий ковбасний цех працюватиме на місцевій сировині. Від цього, на думку Дмитра Іванюка, виграють усі. Сільрада отримає податки, а місцеві мешканці – роботу і гідну оплату за продаж худоби.

"У нас кожного року поголів’я зменшується, все через низькі ціни на живу вагу. Сьогодні кілограм доброї ковбаси цінять у 160 – 200 гривень, а кілограм живої ваги – 23 гривні. Ну, це зовсім парадоксально", – каже Дмитро Іванюк.

Зараз у селі чекають на запуск нового підприємства з виготовлення паливних брикетів. Підприємець уже встановив лінію вартістю понад мільйон гривень і готовий запускати виробництво, але підключення до електромережі дуже дороге: для такої лінії це 290 тис. грн. 

"Якщо уряд не виправить ситуацію з цінами, думаю, інвестор скаже нам до побачення".

Керівництво ОТГ постійно працює з підприємцями: переконують їх офіційно оформляти працівників та сплачувати податки, які вже з цього року йдуть у скарбничку громади, а не деінде.

"Ми розуміємо, що сьогодні бізнесу важко, але все ж, якщо ми хочемо у Європу, то треба навчитися платити податки. Якщо людям подобається не платити податки, то хай вибачають, але нічого у нас не зміниться".

 

Все йде до кращого

Заступник голови Білоберізької сільської ради Василь Пилип'юк умовно розділяє мешканців громади на три групи. Перша – це зо дві сотні осіб, які працюють в закладах освіти, медицини, сільраді, тобто "бюджетники". Друга значно більша: це люди, які їздять на заробітки за кордон. І третя – ті, які не можуть знайти роботи і займаються домашньою господаркою, в основному це мешканці віддалених присілків.

Об'єднання з часом мало б привести до збільшення численності самозарадних людей: підприємливі і роботящі не їхатимуть за кордон, а самі створюватимуть робочі місця у рідній громаді. Це, очевидно, ще далека мрія, але перший крок у напрямку до неї зроблено.  

Місцевий письменник Орест Князький каже, що немало думав про децентралізацію, і, на його погляд, створення ОТГ було вкрай необхідним.

"Ми розуміємо, що будь-яка новація важко впроваджується у життя, але децентралізація дозволить нам стати успішною європейською державою і до нас поїдуть з усіх країн, будуть милуватися нашою красою. Влада на місцях – це добре, хай кожна громада сама думає, як їй будувати щасливе життя".

З Валерієм Ватаманюком говоримо на його подвір’ї – чоловік саме майструє клітки для кролів. Валерій зараз безробітний, займається вдома господаркою, має коня і так трохи заробляє. "Живу з худоби", – каже чоловік.

Попри відсутність роботи Валерій каже, що село розвивається.

"Діти пішли у нову школу, спортивний майданчик, ну і все в селі йде до кращого".

Хоче ґазда добрих доріг і щоб до них у село приїжджали туристи. "Якщо б були туристи, то була би й тут робота".

Пенсіонер Іван Дудидра особисто змін після об’єднання не відчув, але теж тішиться новою школою для дітей.

"Що для мене, пенсіонера, може бути? Пенсію як виплачували, так і виплачують, магазин маю під боком, чогось там нема – зібрався і поїхав в іншу область, купив… А школа у нас прекрасна, в районі такої нема".

Найбільше пан Іван хоче, аби влада відремонтувала дороги, щоб село розвивалося і молодь мала роботу.

"Добре, якби їхали туристи, у нас є файні гори, є Черемош. Є приміщення старої сільради, його б відремонтувати – і був би прекрасний притулок для туристів". 

Сільський голова Білоберізької ОТГ Дмитро Іванюк задоволений першими результатами, які принесла в громаду децентралізація. Ба більше, вважає, якщо б її провели раніше, то, певно, і війни на Сході б не було.

"Якби політики хотіли зробити для України щось добре, то відкинули б прапори назад і допомагали всім об’єднуватися. Якби децентралізація пройшла декілька років тому, то і на Сході такої біди б не було. Кожен у своїй громаді дбав би про свої інтереси, а не шукав би, куди йти". 

 

Василь КРАЙНИК

КОМЕНТУВАТИ
  • Denys Kuznetsov 0 Відповісти <br>Дві територіальні громади Сумщини отримали технічну допомогу від проекту DESPRO<br>http://despro.org.ua/news/news/?ELEMENT_ID=1811&amp;clear_cache=Y<br>