середа, 28 червня

Берлін. Місто для людей - 3

Денис Квасов Урбаніст, фотограф.
Я більше ніколи не хочу чути маразмів, що у Франику не можна пускати нормальні автобуси, бо вони не вмістяться, бо в нас вузькі вулиці...

ІІІ. Громадський транспорт здорової людини.

(Попередні розділи читайте тут: Берлін. Місто для людей - 1Берлін. Місто для людей - 2)

В Берліні діє одна з найкращих систем громадського транспорту. Вона надзвичайно розвинена, працює по-німецьки чітко і по-європейськи гуманно та комфортно. Складається з поєднаних в одну мережу автобусних, трамвайних маршрутів, а також метро (U-Bahn) і міської електрички (S-Bahn). Все це керується єдиною компанією Berliner Verkehrsbetriebe (Берлінська транспортна компанія), а не 104 вуйками і одним ледве живим КП, як в громадському транспорті курільщіка.

Ця розповідь про берлінські автобуси, оскільки в Франківську ні метро, ні трамваю поки що немає, і це не настільки для нас актуально. (Хоча пізніше коротко розкажу і про них.) 

Спочатку трохи довідки.

Автобусна мережа Берліна складається з понад 300 маршрутів звичайних автобусів, плюс 45 нічних (позначаються буквою N замість першої цифри), 17 ліній MetroBus (М), і 13 експрес-маршрутів (Х).

Загалом автобусна мережа в першу чергу з’єднує території, де немає метро і електрички, з станціями цього швидкісного транспорту. Але, звичайно, не тільки. Попри це вона ще й покриває густою мережею все місто, і часто люди їздять автобусами, наприклад, за покупками, не покидаючи свого району.

MetroBus – це автобуси, які ніби заміняють саме метро там, де його немає. Вони їздять з дуже малим інтервалом руху.

Експреси – з’єднують найчастіше аеропорти з центром, але є експреси, які з’єднують віддалені райони чи передмістя з центром, роблячи по дорозі мінімум зупинок.

Ще інколи бувають автобуси з буквою U і номером лінії метро. Це тимчасові маршрути, які пускають по землі, дублюючи якийсь відрізок лінії метро, коли той на ремонті. Виглядає це так: виходиш на тій станції метро, доки доїжджає потяг (там він просто їде по тій же лінії назад), і бачиш перед собою всюди отакі таблички (придивіться, на задньому плані видно, що ними обклеєний весь хол станції).

Виходиш на двір, а там ще табличка. На ній детально все описано. Звідки і доки їздить автобус і скільки це триватиме.


І тут же, біля виходу метро, стоїть тимчасова зупинка.


Цей автобус їздить експресом, зупиняючись тільки біля станцій метро, які перекриті на час ремонту.

Загалом за той короткий тиждень я тричі в різних місцях попадав на таку акцію. Там кожного літа проводять такі ремонти.

А тепер про деталі.

В Берліні автобусний парк налічує понад 1300 машин, і більше чотирьохсот з них – двоповерхові. Ммм… вони прекрасні! Лише погляньте.

Найпопулярніший в туристів маршрут. Номер 100. Він проходить крізь весь центр, з’єднуючи цілу купу РОІ (places of interest)

Я коли тільки приїхав – зразу затарився на верх. Там круто:) Сидиш, дивишся на машини зверху вниз… насправді верх завжди заповнюється в першу чергу. А вже коли там немає місць – то люди дуються і злазять вниз:)


Виглядає ще крутіше, ніж з кабіни фури.

А ви звернули увагу, по якій вулиці їде автобус? Невже це звичайна вулиця, а не надцятьполосне шосе? Не може бути! А як же тоді там вміщається автобус нормальних габаритів, ще й двоповерховий? А, все ясно. Просто це не Франківськ. Тут немає ̶є̶в̶р̶о̶п̶е̶й̶ц̶і̶в̶ ̶П̶р̶и̶к̶а̶р̶п̶а̶т̶т̶я̶ ̶ рагулів, які паркуються так, що навіть наші маленькі маршрутки не завжди можуть проїхати… і навіть людям часто немає де пройти. В Берліні ж паркуються так, як це передбачено правилами.


А де не передбачено – не паркуються.


Більше того, де дозволяє ширина дороги, умудряються, крім парковки, втиснути ще й велосмугу, і – о чудо! – всім вистачає місця! І навіть ще один маленький, але клаптик зелені посеред дороги є.


Нижче даю посилання на кілька коротеньких (по кілька секунд) відео, як нормальний автобус може поміщатись на нормальній вулиці.

Тут старт з зупинки. На узбіччях запарковані машини. Навпроти їде ще один автобус:

Ось відео, як автобус вписується в поворот. Знято з вікна другого поверху автобуса:

А тут фактично таке саме відео, але знято з вулиці, а не зсередини:

Я більше ніколи не хочу чути маразмів, що в Франику не можна пускати нормальні автобуси, бо вони не вмістяться, бо в нас вузькі вулиці. В нас нормальні вулиці. Просто ̶є̶в̶р̶о̶п̶е̶й̶ц̶і̶в̶ ̶П̶р̶и̶к̶а̶р̶п̶а̶т̶т̶я̶ рагулів багато. І абсолютно бездіяльна ДАІ. Сподіваюсь, нова поліція почне виправляти цю ситуацію.

Ідемо далі.

Як я вже казав, весь громадський транспорт поєднаний в одну синхронізовану мережу, тому і квитки там діють на всі види транспорту. Навіть річковий. Тобто є єдиний квиток, який можна купити на станціях метро (в автоматах), в автобусах (у водія) чи в трамваях (в автоматах). Тому там в принципі не існує проблем з рагульськими водіями, які змагаються між собою, хто перший приїде на людну зупинку і хто довше на ній постоїть, набравши повнезний салон. Там водії працюють за зарплату. Вони відокремлені від готівки (не рахуючи продажу квитків, але вони проходять через автомат, та і випадки, коли у водія купують квиток, – рідкісні, бо там переважно всі їздять з довготривалими проїзними). До речі, якщо хтось таки хоче купити у водія квиток, то це відбувається виключно на зупинці, а не під час руху.

В середині автобуса. На фото видно апарат з продажу квитків (конкретно це фото не моє).


Також в салоні є купа кнопок СТОП. На проміжних і порожніх зупинках водій зупиниться, лише якщо ви натиснете цю кнопку. Інакше – просто проїде далі. Дуже прагматично. Якщо порахувати, скільки разів за рік економиться на гальмуванні, стартуванні і відкриванні-закриванні дверей, і помножити на кількість автобусів, то економляться немалі мільйони євро на зносі і ремонті запчастин. Зверніть увагу – на кнопці нанесено шрифт Брайля для незрячих. А на попередньому фото є місце для дитячих та інвалідних колясок. І навіть спеціальний пасок безпеки для них! Це ж місто для всіх людей, тому турбуються і про тих, хто має якісь фізичні обмеження.


На зупинках іноді навіть водій виходить і виймає спеціальний пандус для інвалідного візка. Я бачив таке один раз. Але це рідкість, тому що автобус при під’їзді до зупинки опускається на пневмопідвісці нижче, вирівнюючись з тротуаром, а під’їжджає водій прямо врівень до бордюру, тому зазору фактично немає. І заїхати інвалідним чи дитячим візком  зовсім не складає труднощів. Порівняйте з нашими ваділами і зупинками на вокзалі, чи на ̶А̶ф̶р̶и̶к̶а̶н̶с̶ь̶к̶і̶й̶ Дністровській, де вони стають тупо посеред дороги в другому ряду.


Можливо, ви зауважили, що на попередньому фото один автобус позаду стоїть, а інший від’їжджає якраз на другій полосі. Так от, все ок. На завантажених зупинках часто, власне, зупинки облаштовані в дві лінії, окремо для різних маршрутів, які їдуть в одному напрямку, але пізніше десь розходяться.

Ось так виглядає кінцева зупинка на завантаженому транспортному вузлі (поруч станції U-Bahn i S-Bahn). З обох боків облаштовано по два під’їзди.


Та сама зупинка зблизька.


На таких великих транспортних вузлах є навіть спеціальні світлофори для автобусів. (Я так зрозумів, що десь сидить диспетчер і вносить деякі корективи, залежно від ситуації на дорозі. Хоча я не бачив жодного разу відхилень більше ніж на 2 хвилини від графіка).


На людних зупинках часто також є такі інформаційні табло, на яких вказано номер лінії, маршрут і час до прибуття наступного автобуса. (На фото табло з зупинки трамваю, але оскільки це все єдина мережа, то на автобусних воно таке саме).


І на абсолютно всіх зупинках є ось такий графік руху по кожному маршруту, який тут зупиняється. Він прекрасний! На ньому є все, що потрібно. Номер, назва маршруту (кінцеві станції), графік по днях, годинах і хвилинах, по вихідних, а також кожна зупинка на маршруті, і варіанти пересадок на ній, і навіть позначка, що транспорт доступний для маломобільних людей! Без жартів: цей папірець – це те, що мені в Берлінській транспортній мережі сподобалось найбільше. І в першу чергу тому, що воно працює. Як я вже казав – відхилення можуть бути в межах 1-2 хвилин. Принаймні я більшого не зустрічав, а їздив я по місту дуже багато. Цілими днями. Все геніальне – просте, тому пропоную взяти цю таблицю за основу і для нашого міста. Не треба вигадувати колесо, коли його вже давно вигадали і удосконалили до нас.


Всі інші зупинки, крім вищеописаних (на транспортних вузлах), – по-перше, по-німецьки прагматичні. Нічого зайвого. Але обладнані тактильною плиткою для незрячих. А по-друге, однотипні майже по всьому місту.


А інколи, де немає потреби, то і взагалі зупинка – це просто означене місце, без жодних конструкцій. Ось тут, наприклад, кінцева зупинка біля будинку, де я жив. На ній є місце, де автобуси відстоюються для вирівнювання графіка (позаду), і, власне, зупинка – місце, де заходять пасажири. В якійсь конструкції з дахом тут просто немає сенсу, оскільки це таке місце, де, по-перше, всі і так бачать з вікна, що автобус приїхав, і знають, що він там кілька хвилин буде стояти (а до зупинки менше хвилини йти), а по-друге, всі і так знають графік і виходять рівно тоді, коли треба вийти, щоб не чекати. Дуже зручно, коли графік є і він чітко працює! Я інколи встигав секунда в секунду! Хоча інтервал вдень – 10 хв. Навіть якщо спізнишся – то не страшно.

Як видно з розповіді – насправді немає в Берлінських автобусах нічого фантастичного і надзвичайного. Вони просто працюють так, як мають працювати, щоб людям було зручно. Ось і весь секрет. І ще нюанс: на кількох фото видно дуже багато припаркованих велосипедів. Це ніби ще одна частина транспортної мережі. Люди часто їдуть ровером до зупинки громадського транспорту, залишають його там і їдуть далі на роботу на цілий день. Частіше це буває біля станцій метро, бо там відстані більші. Але іноді і біля автобусних зупинок також.

А тепер про нюанси. В чому ж підлість? Чому в них так круто і просто, а в нас так складно і відстійно? Невже немає до чого причепитись? Нуу… все відносно. Для німців – немає. Але для нас – є. Це ціна. Проїзд в них недешевий за нашими мірками. Але тарифна система – теж дуже продумана і надзвичайно гнучка.

Берлін поділений на три тарифних зони. А, В, і С. А – це центр. В – це весь Берлін, а С – це щось типу Тисменицького району для нас. Тобто це населені пункти в межах іншої адміністративної одиниці – Бранденбург, які розташовані по периметру навколо Берліна. І хоча адміністративно вони до нього не належать, але ж Берлін – місто для людей, а в тих містечках живе дуже багато людей, які працюють в столиці, то для них і є ота зона С. Плюс для самих берлінців, які часто виїжджають туди на природу. Не буду розписувати всі тарифи по всіх зонах, але наведу основні цифри.

Найдешевший проїзд – 1,6 € (~40 грн). Це короткий проїзд до трьох станцій метро чи електрички з пересадками або до шести зупинок автобусом чи трамваєм. Без пересадки. В основному це туристичний квиток. За ним їздять в центрі туристи. Хоча для них є ціла категорія туристичних квитків. Навіть для невеликих груп можна купити спільний квиток. Наприклад, для групи з 5 осіб на добу. Вартість – 16.9 € (~420 грн). А є ще спеціальні туристичні квитки, які бонусом надають знижку на відвідування деяких музеїв! Наприклад, квиток на 72 години для дорослого з трьома дітьми 6-14 років (для цієї вікової групи є спеціальні дитячі квитки, які трохи дешевші за звичайні. До 6 років – безкоштовно). Причому він діє у всіх трьох зонах. Тобто і "по району". Тоді як більшість квитків розраховані на зону АВ. Ціна такого сімейного квитка – 40,5 € (~1010 грн).

Це були "екзотичні" тарифи для приїжджих. А більшість мешканців міста користуються інакшими квитками. Наприклад, одноразовий проїзд протягом двох годин в зоні АВ (по місту) коштує 2,7 € (~70 грн), а можна купити квиток на цілий день за 6,9 € (~175 грн). Або ще є цікавий варіант – 4 одноразові квитки, які купуються однією покупкою. Це коли, наприклад, вам за два дні треба проїхатись туди-назад два рази. Ціна – 9 € (~225 грн). Але в основному в усіх є проїзні. Вони можуть бути на різні терміни. Наприклад, я купив проїзний на тиждень (суттєвий нюанс: він діє не з понеділка по неділю, а з дня покупки – 7 днів). Вартість – 29,5 € (~740 грн). Місячний проїзний коштує від 79,5 € (~2000 грн) за квиток в зоні АВ, до 196 € (~4900 грн) за проїзний "по області". Не "по району", як я казав про зону АВС, а саме "по області".

Ну, і є ще варіант купити річний проїзний. Він іменний, тобто на ньому вказане ваше ім’я і деякі інші дані. Але і тут є ціла низка гнучких тарифів. По-перше, залежно від зони, а по-друге, залежно від того, чи ви цей квиток оплатите одразу, чи будете платити 1/12 кожного місяця. Якщо одразу – то десь на 5% дешевше. Отже, річний квиток, куплений одноразовим платежем, обійдеться в 707 € (~17 700 грн) для зони АВ. Але і це ще не все. Є ще спеціальний квиток для робочих годин. Він діє не протягом доби, а 10 денних годин. Коштує 518 € (~13 000 грн). І ще є низка пільгових квитків. Є для малозабезпечених, студентів, учнів (причому для пільговиків-студентів і учнів ще окремий, нижчий тариф). І найцікавіше – для братів/сестер, які забирають молодших зі школи! Ці ціни вже розписувати не буду, бо і так навів багато цифр. Важливіше показати, які види квитків можуть бути в Франківську, коли ми зробимо людську систему громадського транспорту.

На перший погляд, все складно і заплутано. Але це тільки поки не розберешся. Насправді все просто, адже вам не треба знати всіх цих деталей. Ви просто обираєте для себе один, зручний для вас варіант, і все. Насолоджуйтесь всіма видами транспорту. Від автобусів до міжміських поїздів і річкових паромів. Як бачите – все продумано до дрібниць. Все для людей. А ціна… тут все відносно. Для німців 700 Євро на рік – хоч і теж гроші, але цілком посильна витрата. Хоча це приблизно півтори тисячі гривень на місяць. Навіть для нас – не так уже й фантастично, хоч і немало, погоджуюсь. Плюс для пільговиків – значно дешевше. Ну і, звичайно, за безквитковий проїзд – штраф 65 € (~1630 грн). І не заплатити його, якщо вас спіймали, не вдасться. Тут теж система працює чітко. Але така ціна якісного транспорту. Автобус коштує що для берлінської влади, що для франківської – однаково. І пальне, і запчастини… тому сильно дешевше не зробиш. З другого боку, в них мережа на порядок більша. Включає і трамваї, і метро, і навіть поїзди. І це все розкидано на ціну одного квитка. Можливо, для нас, враховуючи мережу лише з автобусів і тролейбусів (а також зекономивши на даблдекерах;)), вартість проїзду вдалося б зробити нижчою. Та і рівень життя, як не крути, але буде рости. Я в цьому впевнений. Тому побудову аналогічної системи, з єдиним перевізником, єдиним квитком, і гнучкою тарифною політикою, я вважаю не те що реальною, а обов’язковою і необхідною! Навіть не бачу сенсу дискутувати про її доцільність. Це дурна трата часу. Краще витратити той час на її підготовку і впровадження.

Наостанок ще кілька фоток на міський транспорт в Берліні з висоти 204 метри;)

 

Далі буде. 

Вперше опубліковано на персональній сторінці у Facebook

КОМЕНТУВАТИ