Останніми роками українське лісове господарство особливо активно «реформують». Пишуться стоси програм, стратегій, маршрутних карт, проводяться «прозорі» конкурси, з небаченою швидкістю міняються керівники. Втім, саме в цей час лісову галузь особливо часто і боляче струшують скандали, які проявляють небачений масштаб корупції, кумівства, розквіт «схем» і крадіжок лісу, безпомічність і деградацію у боротьбі з пожежами та іншими викликами.
Одна з історій, яка добре відображає кризовий стан всієї галузі, – це персональна історія відомого прикарпатського лісівника, науковця і управлінця Романа Олійника. У травні 2016 року Роман Олійник взяв участь у конкурсі на посаду голови Управління лісового господарства в Івано-Франківській області – і відчув на собі «відкритість» і «прозорість», які обіцяли «реформатори». Спроба піти проти системи закінчилася для Олійника незаконним звільненням і судовою тяганиною завдовжки в чотири роки. Рішення виграних Олійником судів Держлісагентство вперто ігнорує, що суперечить закону, але не тренду призначати слухняних виконавців, а не фахівців.
– Пане Романе, охарактеризуйте кількома словами ситуацію в лісовому господарстві за останні років п’ять, відколи – після Майдану – тривають особливо жваві дискусії про необхідність реформ у галузі.
Я б сказав, що ситуація дуже погана, але все ж не безнадійна. 2020-й рік дуже добре проявив ключові загрози.
– Чому саме 2020-й? Не беремо попередні роки?
Бо воно все якось ховалося під сподом, а цього року особливо рельєфно проступило. Пам’ятаєте, у попередньому інтерв’ю я «пророчив», що випадкові, без освіти і досвіду керівники загрожують привести лісову галузь до розвалу. Все майже збулося. Цього року в нашій країні згоріло понад 150 тисяч гектарів лісу.
Можна казати про погоду, зміни клімату, але очевидно, що це результат керівництва «амбітних менеджерів». Вони спочатку для швидкого заганяння лісгоспів в єдине підприємство вирішили не подавати для затвердження програму «Ліси України», чим позбавили держфінансування лісівників Півдня і Сходу. Згорілі ліси Житомирщини – це також результат «менеджменту», при якому активи лісгоспів витрачались на лісопильне обладнання, а пожежна техніка та протипожежна інфраструктура ігнорувались. До усього додається тупе законодавство, що обумовлює відсутність рубок догляду, накопичення сухої деревини на величезних площах. Це загроза і для карпатських гірських лісів. В найближчий посушливий рік ми матимемо масштабні пожежі у високогір’ї. На другий план відійшли самовільні рубки, хоча в цьому році їх обліковано на 370 млн грн. Відшкодовано цього року ще менше, ніж завжди, – всього 1% збитків. Із 45 тисяч кубометрів нелегальних рубок 30 тисяч припадає на Харківську область. Сумніваюся, що там найбільше крадуть, найімовірніше, найбільше “засвітилися”.
– Тобто який має бути мультиплікатор, щоб уявити обсяг самовільних рубок, більш-менш наближений до реальності?
Судячи з харківських цифр, потрібно множити на 30. Але цьогоріч пошкоджено вогнем близько 15 млн кубометрів лісу. Тому масштаби крадіжок впали. За рік згоріло більш як 200 млн дерев віком від десяти до ста років. У переводі на сіянці для посадки цифра сягатиме мільярда. Відновлювати ці ліси будуть 20-25 років.
І все-таки я не назвав би стан справ безнадійним, бо є можливість це змінити, виправити.
– Які взагалі є підстави сподіватися, що керівництво Держкомлісу зацікавлене і здатне на такі зміни? Як можна змусити реформувати самих себе?
Керівництво має великий плюс – воно часто змінюється. Є надія, що прийдуть люди, спроможні реформувати галузь, співрозмірні з величиною проблем. Впізнати їх я б радив, як у старій казочці про дудочку і глечик: якщо в тебе є тільки чарівна дудочка для покращення – то добре, а якщо йдеш, щоб наповнити глечик собі і тим, хто тебе призначив, – буде не реформа, а підправлений схематоз.
– Нещодавно призначений голова Держлісагентства Василь Кузьович теж запропонував реформу і нову стратегію розвитку лісової галузі. Що скажете про неї?
Стратегія, план реформування, дорожня карта і піар – це різні речі. А якщо ви йдете правим берегом Солотвинської Бистриці і збираєте з чиновниками якесь сміття – то ви не змінюєте систему утилізації побутових відходів у регіоні чи в державі. Так само і не зміните стан в лісовому господарстві, якщо почнете годувати пташок у лісі. От якраз на днях Держлісагентство запустило нову піар-акцію «Нагодуй птахів»… “Зрубайте ліс, але нагодуйте дятлів”. Я думаю, що це не спрацює.
– Справді, Держлісагентство наче всерйоз взялося реабілітувати репутацію лісівників в країні. Здається, майже триста вакансій відкривають для піарщиків, які будуть займатися медіа, SMM, івентами. Словом, створювати позитивну громадську думку про галузь. Може, в цьому є сенс, бо репутація лісової галузі зараз дуже токсична?
Об’єктивна інформація потрібна. Однак між справами та їх рекламою не має бути такої прірви. Якщо замість бюджетних коштів на відновлення луганських лісів привезти на посадку колишнього президента і разом з ним розвісити годівнички, то ефект буде зворотний від очікуваного.
– Справедливості ради варто згадати, що цього року ліси катастрофічно горіли на всій планеті. Оксфордський словник навіть назвав bushfire – лісова пожежа – словом року.
І постійно горять в посушливих регіонах. Як їдете в Хорватію, обов’язково будете бачити по дорозі пожежу, в Італії і в Португалії це як зазвичай. Але в помірних широтах, як наші, не горіли. Не горіли ліси так ні в Польщі, ні в Німеччині. Я вам скажу непопулярну річ – не горіли і в окупованому Криму. Не горіло ніде так масштабно і повсюдно, і ніколи наша лісова служба ще не виглядала так безпомічно.
– Я недавно ходив Ґорґанами, в районі Аршиці. Територія Осмолодського лісгоспу. Там просто апокаліптичні краєвиди: ділянки рубок переходять одна в одну, суцільним масивом по схилах хребта. Як так виходить, що рубки масштабні, а лісгоспи такі бідні?
Це дуже прикро, але наші технології рубок – великі суцільні рубки, суцільні санітарні рубки – не надто узгоджуються з третім тисячоліттям. Вони не дуже змінилися з минулого століття, навіть з позаминулого.
– Хіба що річками ліс не сплавляємо.
Не сплавляємо, зате тракторами їздимо руслами потоків. Бо іншої мережі нема. У нас у верхів’ях річок мережа доріг відсутня або складає 100 метрів на тисячу гектарів. Тобто нуль.
Коли йдеться про економічні проблеми лісового господарства, то в усьому є частина правди: і в недолугості податкової системи, і в неефективних технологіях, і в браку інвестицій в інфраструктуру… Наприклад, що таке той Осмолодський лісгосп? По пам’яті, це десь 64 тисячі гектарів лісу. І така величезна площа не тільки інфраструктурного облаштування, яке страшно дороге, а навіть підтримання цієї інфраструктури добряче коштує. Тобто кожна повінь – це якісь знесені мости, кожна злива – це зсуви, втрачені ділянки дороги. Лише щоб все підтримувати, треба дуже багато тратити. Але, на мою думку, корінь проблеми – в неадекватності самих доходів, які ми маємо від лісового господарства. Наприклад, Туреччина рубає на своїй території приблизно такий же об’єм деревини, як Україна, тобто 19-20 мільйонів кубометрів, але з цього турецьке лісове господарство отримує 3 млрд доларів доходу в рік, а ми – 600-700 млн доларів. Причому турецька деревина не кращої, а частіше гіршої якості, ніж наша.
– Як же так виходить?
А так. Бо у нас дуже багато… дровами продається, як відомо.
– Нехай спишемо щось на неефективність самої системи, але ж все одно очевидно, що існують і бенефіціари цієї ситуації. Оці всі продажі за кордон так званих дров – це ж величезний тоді дохід, який потрапляє не в бюджет і не в лісове господарство, а в приватні кишені. Хто заробляє на українському лісі?
Було недавно одне британське розслідування про те, як наша деревина у вигляді дров потрапляє на Захід, наприклад в ту ж Румунію, і різниця у вартості тільки по Румунії, тільки по одній компанії і тільки в 2016 році між тим, що звідси відправили, і тим, що там прийняли, в 26 млн євро.
– Оборудки такого рівня – це не можливості лісівників.
Лісники – це давно не держава в державі. Тут є і інші персонажі.
– Україна втрачає ліс не лише через рубки. За прогнозами деяких науковців, через кліматичні зміни вже протягом найближчих 20-30 років межа лісової зони відступить аж до Львова, степ наступає. Тому пріоритетом сьогодні є заліснення. Чи здатне з таким викликом впоратися наше лісове господарство? Воно звикло рубати, а тут треба садити, причому значно більше, ніж рубати.
Я скептично ставлюся до прогнозів швидких змін клімату. Так, клімат міняється, але якщо зміни справді такі стрімкі, то подібні явища – знеліснення, наступ степу – мали б спостерігатися не тільки на Київщині і Житомирщині, але й десь біля Берліна.
Світова наука бачить тренди в потеплінні, розраховує моделі, зокрема і зміну порід, введення більш посухостійких деревостанів. І це правильно, все це треба розраховувати, але для якихось панічних настроїв підстав нема.
– Ходив якось у горах з лісником, і він розповів, що в Карпатах тотально всохли всі ільми, тобто в’язи. Це не тривожний дзвіночок?
Але це не клімат. Є хвороба ільмових. Вона грибкова, пов’язана з таким жуком-лубоїдом, який розносить спори грибка. Ільмові всихали в Україні ще у 50-60-ті роки, але це більше стосувалося півдня і сходу України. Втім, ця хвороба спалахує в різних місцях час від часу. Так само є проблеми з ясенем і його всиханням, є проблема з перенесенням всіляких грибків і шкідників з Китаю і різних екзотичних країн, чого раніше не було. Тепер же разом з палетами, на яких привозять товари, сюди завозяться і хвороби. Є ці проблеми всюди. В Америці, наприклад, так само сохне бук, і ніхто не може це спинити.
– Є думка така, і вона активно просувається кілька років, відколи ми підписали угоду про асоціацію з Європейським Союзом, що вихід в цій ситуації – це збільшення заповідних площ і нацпарків. Це справді так? От вже кілька років пропагується збільшення площ нацпарків на Франківщині. А недавно з’явилася ідея створити ще один – «Чорний ліс».
Я був на цій пресконференції. Скажу так: ви знаєте, що Чорнобильська зона, яка згоріла цього року, мала заповідний статус – «Чорнобильська Пуща»? Не помогло. Статус і табличка не рятують, вони нічого по суті не змінюють. Але якщо ці ліси не будуть доглянуті, не будуть відновлені, не будуть переформовані під те, які умови місцезростання, які типи лісу, яка ситуація навіть зі змінами, з трендами в кліматі, то вони мають всі шанси або сухими стояти, як цвинтар і пам’ятник нашій безгосподарності, або згоріти разом з тими селами і хатами, які серед цих лісів розташовані.
– Але якщо поїхати в Карпати в бік Яремча і туди, де КНПП, то там не побачиш таких страшних рубок, як у тих же Ґорґанах біля Осмолоди.
Проблем у лісах на природно-заповідному фонді ще більше. Про них я згадував на екологічних слуханнях, «КУРС» публікував. Для наочного прикладу візьмімо Карпатський НПП. Він існує 40 років. Це достатній період, щоб бачити і досягнення, і втрати. Матеріалів лісовпорядкування парк не має вже 20 років, але хто ходить в цих лісах, бачить величезні площі всихання, захаращеність лісів, відсутність інфраструктури. Навіть простий підйом на Маковицю супроводжує туристів небезпечними сухостійними деревами, ніколи не ремонтованими дорогами, на яких після повені заготовляють каміння для яремчанських парканів, ерозійні ритвини від вершини гори на сотні метрів. Боюся, що при державному фінансуванні за 40 років збитків і втраченої вигоди було не менше, ніж природоохоронного ефекту. Озеро, що утворилося на території парку при цьогорічній повені і загрожувало селу Микуличин, яскраво показало необхідність господарювати в лісах. Це важливо для, в тому числі, безпеки гірських населених пунктів.
– Як просувається ваша вже 4-річна судова війна з Держлісагентством?
Мені шкода, що четвертий рік доводиться проходити цей «факультет непотрібних речей». Звичайно, я і міг, і хотів би провести ці роки з більшою користю, але мене поставили в такі умови. Десятки судових позовів, під сотню засідань, виконавчі листи, скарги – це те, що необхідно було робити. Інакше – ні моральної, ні матеріальної сатисфакції.
– Що ж у підсумку?
Верховний суд підтвердив, що моє звільнення було незаконним, він же залишив в силі припис Нацдержслужби від травня 2018 року про скасування конкурсу через численні порушення. В цьому велика заслуга і моїх дуже професійних адвокатів та юристів-консультантів.
– Після виграних судів ви мали б от-от повернутися на роботу в обласне управління і могли би пробувати втілювати свої бачення. Вам виплачують зарплату, але на посаду не повернули. Чому не виконуються рішення судів?
Вони виконані частково: мені виплачують компенсацію вимушеного прогулу, правда, доводиться щоразу звертатися до суду кожні пів року. Стосовно відновлення зволікає вже четвертий керівник Держлісагентства. Це кримінальний злочин, і тому ДБР відкрило кримінальне провадження. Думаю, що комусь доведеться відповісти.
Наказу про поновлення на роботі так і нема. Зараз цей наказ залежить від Держлісагентства. Міністерство погодило структуру апарату управління ще 4 серпня, в якій є моя посада першого заступника. Та, яка була «скорочена». Але від 4 серпня ці документи лежать в Києві і наказ не видається. Тобто штатний розпис не погоджується.
– А не боїтеся повертатися після такої кількарічної війни в судах, після доведення фальсифікацій на конкурсі? Можуть бути підстави, наїзди?
Як вам сказати… Я боюся не більше, ніж бояться мене. Я остерігаюся, але я повернуся. Це мені важливо. Як воно буде, я вам розповім.
Вірогіднісь, що з’явиться політична воля навести лад у лісі, залишається. Пам’ятаєте, як Зеленський їздив у Харків і проводив там розбір польотів з лісниками за вирубки?
– А у нас в області недавно затримали сімох керівників лісгоспів на дачі хабаря. Є подібні повідомлення з інших областей – арешти, затримання, обшуки. Може, таки щось почалося, якась боротьба з корупцією в лісовій системі?
Поясню абстрактно. Припустімо, ви за посадою маєте доступ до цінних ресурсів. Потроху робите комусь преференції. Рано чи пізно до вас приходять бандити (ще гірше – правоохоронці) з пропозицією прикрити ваш «бізнес». Ви погоджуєтесь, відчуваєте себе в «системі», а потім з’являється кримінальна справа, вас відсторонюють, звільняють, а вашу посаду продають. Все як у вірші: «Б’ють барабани, ідуть барани. На барабанах – шкіра з баранів». Але будемо вважати, що до вашого запитання ці мої роздуми не мають прямого стосунку: по тій справі я знаю тільки те, що опубліковано в медіа.
Розмовляв Сергій Борис
