Ігор Струтинський пішов до війська в перші дні повномасштабного вторгнення. Був розвідником, брав участь в прориві облоги Маріуполя. Отримавши поранення та пройшовши довгу реабілітацію, нині у Франківську починає нове життя – варить каву, навчає інших і будує бізнес із душею. Його кав’ярня, як переконався КУРС, – це не просто затишне місце зі смачними напоями, а й простір підтримки побратимів та натхнення для всіх, хто не боїться починати заново.
«Був впевнений, що піду до прадіда»
Ветеран Ігор Струтинський родом з Прикарпаття, але з 2007 року до повномасштабного вторгнення жив і працював у Києві. Вранці 24 лютого 2022 року чоловік допоміг знайомим евакуюватися зі столиці до Івано-Франківська, а повернутися назад не зміг, бо на Житомирській трасі вже були російські військові. Тоді Ігор вирішив записатися до тероборони і так потрапив до 102 бригади ТрО ЗСУ.
«Свого часу строкову службу я проходив у прикордонних військах. Тому мене одразу в розвідку взяли, – розповідає Ігор Струтинський. – На самий Великдень, в 2022 році, ми поїхали на Запоріжжя. Я навіть не покуштував великодньої їжі».
Рота Ігоря Струтинського була ротою контрдиверсійної боротьби (КДБ). Вони їздили вздовж лінії фронту вишукуючи слабкі місця, де можна здійснити прорив. Наприклад, за словами Ігоря, у суботу, 14 травня 2022 року, РКБ разом з «Азовом» та Першою танковою бригадою здійснили спробу сухопутного прориву облоги Маріуполя. На жаль, наших тоді розбили, а сам Струтинський тепер називає той день «другим днем народження».
«Мама все казала: «Не сунься! Ми знаємо твою натуру, що першим треба всюди бути». От я першим з наших і нахапався всяких поранень. Тоді, в принципі, за один день я і посивів», – говорить ветеран.
Ігор пригадує, як йому колись розповідали історії про прадіда з часів Другої світової війни. Каже, тепер в нього є власні історії, які він розказуватиме дітям та внукам.
«Одного разу біля моєї голови розірвалася «касета». Мене сильно контузило. Пам’ятаю, як сказав: «Господи, прийми мене в царстві своїм». Був впевнений, що піду до прадіда – розказувати йому свої історії, – каже Ігор Струтинський. – Не знаю чому, але в той момент я підтягнув ноги під себе – і прямо туди прилетів снаряд. Хлопцю, який поряд лежав, ногу перерубало, а я лише коліна пошкодив. Деякий час ще бігав, а потім мені в Запоріжжі зробили МРТ і вже не відпустили. Хірург дивувався, як я взагалі можу ходити. Загалом в мене було чотири операції. Словом, мене звільнили, а залишок 2023-го я провів в госпіталях».
«Noir» – це не так про бізнес, як про емоції
На реабілітації Ігор Струтинський вирішив, що пора чимось зайнятися. Найперше через те, що війна, як то кажуть, не відпускала. Спершу рвався на фронт, а коли зрозумів, що після всіх операцій помочі від нього буде небагато, – закрився в собі.
«Я на Великдень не йшов до церкви, бо відчував провину, що хлопці в окопах, а я тут святкую, – розповідає Ігор Струтинський. – Чесно кажучи, я розумів, що мені потрібна допомога, бо, як казали хлопці, я ходив якийсь притрушений. Насправді таке проходить багато військових. Зараз я працюю з психологами в «Домі воїна» і з власного досвіду скажу: це дуже корисна річ. Ну, а кав’ярня стала одним зі способів відволіктися та соціалізуватися».
Рішення відкрити кав’ярню було очевидним, адже до повномасштабного вторгнення чоловік був власником трьох закладів у Києві. Тож маючи необхідне обладнання та досвід в цій сфері, Струтинський взявся до роботи.
«Мені завжди подобався цей напрямок, бо це такий бізнес, знаєте, зі смаком та ароматом», – каже ветеран.
Він розповідає, що коли відкривав свою першу кав’ярню у Києві, то не розглядав її як джерело заробітку. Заклад був місцем зустрічі з друзями, де готують смачну каву. Власне таким місцем стала і кав’ярня «Noir» в Івано-Франківську. Тепер там Ігор Струтинський збирає побратимів.
«Ми тут можемо жартувати, а можемо й на серйозні теми говорити, як-от соціалізація хлопців, які з фронту повертаються», – каже чоловік.
Та й взагалі «Noir» – це не так про бізнес, як про спілкування з людьми та справжні емоції.
«Я раніше був трішки скутий, а зараз до будь-кого можу заговорити, пожартувати, – розповідає Ігор Струтинський. – Буває, заходить людина по каву дуже якась серйозна, заклопотана. Я можу поцікавитись, як у неї справи, чи розповім жарт. В результаті людина звідси йде з посмішкою. І саме заради цього варто працювати».
Головне – не боятися
Ігор Струтинський каже, починати власний бізнес не важко. Тим паче зараз, коли діють грантові програми для ветеранів та їхніх сімей. Головне – не боятися вийти із зони комфорту. Чоловік переконаний – після перемоги саме ветерани стануть рушійною силою змін в Україні. Адже вони найбільш зацікавлені у розвитку держави, за яку боролися. А особистий успіх ветеранів, в принципі, відображатиме загальний успіх країни.
«Я всім рекомендую пробувати і не боятися, якщо щось піде не за планом, – говорить ветеран. – Моя думка така: вдався в тебе той бізнес, не вдався – кожна людина, яка спробувала створити власну справу, принаймні в моїх очах, заслуговує поваги. Бо ти не жебраєш в держави, а навпаки – створюєш робочі місця. Найлегше дивитися на календар і жити від зарплати до зарплати, набагато важче вигадати щось своє».
Ну а якщо хтось хоче відкрити кав’ярню, то Ігор Струтинський готовий допомогти з усім, що стосується організації цього бізнесу – від навчання барист до пошуку постачальників та контролю процесів.
«Свого часу я платив великі гроші за курси та навчальні програми. Зараз я готовий вчити ветеранів безкоштовно всьому, що знаю сам, – каже Струтинський. – Це на перший погляд легкий бізнес. Але оскільки кав’ярня – це заклад громадського харчування, то й відповідальність насправді велика. Тож підходити до цієї справи треба серйозно».
Найперше Ігор Струтинський радить усім майбутнім власникам кав’ярень піти на курси барист, аби, як то кажуть, відчути кухню зсередини. Далі – знайти приміщення та постачальників. А що стосується обладнання, то його можна взяти в оренду.
«Повторюсь, головне – не боятися пробувати. А куди рухатись, люди підкажуть, – говорить чоловік. – Звісно, ще варто пам’ятати про якість, бо зчаста клієнти повертаються в заклад не через низьку ціну, а тому що смачно. В цьому контексті мені дуже імпонують слова Генрі Форда, який сказав: «Розчарування від низької якості триває довше, ніж щастя від низької ціни».
Скуштувати смачної кави, яку готує ветеран Ігор Струтинський, можна в «Noir Coffee Bar», що на вулиці Крайківського в Івано-Франківську (ЖК «Клубне містечко»).
Також підписуйтесь на кав’ярню в Insragram – noircoffeebar.ua.
Читайте також:
- «Наші Котики»: як ветеран Роман Турик відкрив зоомагазин у Франківську
- «Food Space» у селі: як ветеран російсько-української війни розвиває бізнес у рідному Чернятині
- Мастила й запчастини у Джміля: ветеран із волонтером відкрили автомагазин у Франківську
- Ветеран і гончар Віталій Владковський: “Я тішуся, що в хлопців запалюються очі, коли в їхніх руках щось народжується”
- «Гарна зачіска додає мотивації і натхнення жити». Як військовий Руслан Колішенко створив мережу барбершопів Frisor у Франківську
- «Встаєш зранку, йдеш на операцію і весь день оперуєш, бо тобі хочеться, аби ця людина мала зуби». Історія воїна і стоматолога Юрія Хмілевського
- Бізнес на повітряних кульках: у Франківську ветеран з дружиною допомагають творити свято
- Якщо імперія, то тільки «Імперія насіння»: як ветеран з Донеччини Петро Салама веде бізнес у Франківську
Публікація створена у співпраці з ГО «Нові крила» в рамках проєкту «Реінтеграційна підтримка ветеранів і членів їх сімей: реабілітація і спорт» за підтримки Українського Ветеранського Фонду в рамках програми «Варто: шлях відновлення».
