Косівчанин Богдан Пророк пішов на службу добровольцем. 25 лютого 2022 року був зарахований до лав Національної гвардії України. Чоловік – вправний водій, тож спершу йому довірили керувати вантажівкою, а згодом Богдан пройшов навчання і став механіком-водієм БТР. Через півтора року Богдан Пророк звільнився зі служби й взявся розвивати власну справу – шити шкіряні аксесуари.
Батьківське ремесло
Відкрити власну справу Богдан Пророк планував ще до повномасштабного вторгнення. Підготував приміщення під майстерню, взяв перші замовлення. Та війна внесла корективи, роботу довелося призупинити.
«Як сьогодні пам’ятаю: в понеділок я мав починати роботу в цій майстерні, а в четвер почалася повномасштабна війна. Відповідно в п’ятницю я поїхав служити, – розповідає Богдан Пророк. – За півтора року, що мене тут не було, сталась неприємність – під підлогою з’явився грибок і вся моя підлога струхла. Коли замість підлоги я побачив гори грибів, у мене опустились руки. Я закрив майстерню і рік сюди не приходив. Але влітку минулого року я все тут переробив і відновив роботу майстерні».
Працювати зі шкірою Богдан навчався в Косівському інституті декоративного мистецтва. А досвіду набирався в майстерні «Лимар». Обрав саме це ремесло невипадково, а тому, що цим колись займався його батько.
«Можна сказати, що це спадкова професія, – говорить чоловік. – Та, на жаль, батько не встиг передати мені ні знань, ні досвіду. Його не стало, коли я був дуже маленький. Та я продовжую його справу».
Пригадує, коли тільки починав працювати на себе, то брався за будь-яку роботу: заміну ремінця на годиннику, ремонт взуття, ремонт сумок. Нині вже у власній майстерні Leather House Богдан шиє чоловічі та жіночі сумки, гаманці та портмоне, органайзери, ремені та іншу дрібну шкіргалантерею.
«Перша пошита мною сумка ─ це моя особиста. Я пошив її без лекал, без ескізів, без нічого. За один вечір, ─ розповідає ветеран. ─ Але зазвичай на одну сумку йде два дні. Гаманець можна пошити за чотири години. Спершу в мене в голові з’являється ескіз. Я беру ручку і переношу його на папір або не переношу. Буває, я так чітко бачу майбутній виріб у своїй голові, що одразу роблю макет. Далі зі шкіри, яка вже не буде використовуватись у виробництві, можна зробити пробний екземпляр і дивитися, як виріб себе поводить. Відкоригувати його і тільки потім відшити остаточний варіант».
Від шкіри багато залежить, каже Богдан. Бо є шкіра, яку потрібно малювати, тонувати, воскувати. А є шкіра, яка додаткової роботи не потребує, і, відповідно, на виріб затрачається менше часу.
«Моя улюблена ─ це шкіра Краст ─ натуральна лицева шкіра без фінішного покриття. Тобто її ще можна домальовувати, воскувати. Скажімо, є ще місце для фантазії, ─ говорить майстер. ─ Але й натхнення чимало важить. Часом сумка може «вилетіти» на одному диханні. А часом, якщо робота не йде ─ щось недобре вшив, щось забув, ─ то треба перепороти і почати спочатку. По-різному буває».
«Робота починається з розкрою»
Екскурсію своєю майстернею Богдан Пророк розпочинає з розкрійного столу. Саме тут безформні шматки шкіри майстер перетворює на елегантні аксесуари.
«Робота завжди починається з розкрою, ─ каже Богдан, розстеляючи шмат матеріалу. ─ Беремо наші шаблони і ось таким специфічним косим ножем вирізаємо потрібну нам деталь».
Після розкрою майстер зазвичай переходить до наступного етапу ─ обробки матеріалу.
«Ми бачимо ось цей гаманець і ось цю сумку, ─ показує Пророк два абсолютно різні на вигляд вироби. ─ Вони пошиті з однієї шкіри, хоч і відрізняються за кольором. Цього ефекту, цього тону я добиваюся сам з допомогою анілінової фарби та воску».
З’єднує між собою деталі шкіряного виробу Богдан на спеціальному станку ─ машинці ручного типу, або, точніше, машинці з імітацією ручного стібка. Також в майстерні є верстат для спуску та зрізу краю шкіри та прес для гарячого тиснення шкіри.
«Це обладнання ще старого зразка, ─ пояснює чоловік. ─ Нові, сучасні станки коштують дуже дорого. Якщо, скажімо, цей прес коштує 1000 доларів, і він там 1977 року випуску, то новий прес буде коштувати близько 10 000 доларів».
В основному ветеран працює зі шкірою великої рогатої худоби ─ вона достатньо товста, аби виріб вийшов якісним і носився багато років. Зокрема, з цієї шкіри роблять сумки та ремені. А от гаманець ─ це вже поєднання коров’ячої і козячої шкіри.
Далі чоловік пояснює: визначити, чи виріб пошитий зі справжньої шкіри, можна за торцем. Адже натуральна шкіра має більш шорстку та нерівну текстуру на зрізі, ніж синтетичні матеріали.
«Всякі оці лайфхаки, що треба спробувати підпалити виріб, не працюють. Визначити натуральність матеріалу можна тільки за зрізом. І якщо зріз ховають, то, найімовірніше, це не справжня шкіра», ─ говорить Богдан Пророк.
Головне, аби справа до душі
Щодо асортименту, то більшість виробів Богдана Пророка ─ індивідуальні. Тож, замовляючи в майстерні аксесуар, наприклад для подарунка, можна бути впевненим в його ексклюзивності. Щоправда, у всіх виробів є дещо спільне ─ це клеймо з логотипом майстерні, витиснене на шкірі. Також виробам притаманне поєднання двох матеріалів ─ шкіри та металу.
«Ці елементи відлиті з латуні, ─ показує Богдан декоративну накладку у вигляді Тризуба. ─ Це робота моїх друзів з мосяжної майстерні. Вони займаються художньою обробкою металів і роблять унікальні речі».
Взагалі, каже Пророк, у Косові є близько 13 майстерень, які працюють зі шкірою. Конкуренція відчутна, але має свої особливості.
«Ми ніби і конкуренти, і не конкуренти, бо в кожного свій стиль роботи, – говорить підприємець. ─ Продукція ніби однакова, але зроблена різними способами. В когось з тисненням, в когось без тиснення. Хтось робить сумки жіночі, хтось ─ чоловічі. Звісно, що у кожного майстра є якісь свої секрети, яких він видавати не буде, ─ це нормально. Але загалом якимись дрібничками ми між собою ділимося. Наприклад, в кого з постачальників краще замовляти сировину».
Чоловік зізнається, довга перерва в роботі змусила починати практично з нуля: відновлювати навички, шукати нових постачальників та клієнтів. Та попри труднощі майстер дивиться у майбутнє з оптимізмом. У планах – розширення майстерні та найм працівників. Кандидатів планує шукати серед студентів Косівського інституту декоративного мистецтва.
«Зараз головне ─ заявити про себе, ─ каже Богдан Пророк. ─ Є така приказка: «Вміла зварити, та не вміла подати» ─ це про мене. Але я переконаний, якщо займатися тим, що виходить найкраще, що найбільше до вподоби, ─ результат обов’язково буде. Якщо вам до душі ця справа, ви обов’язково досягнете в ній успіху. Треба лише наважитись на перший крок, бо, як кажуть люди, під лежачий камінь вода не тече».
Знайти продукцію Богдана Пророка можна на Instagram-сторінці майстерні Leather House.
Замовити виріб можна за телефонами:
- +380976124679
- +30982854574
Читайте також:
- Кава від ветерана: як у Франківську Ігор Струтинський будує бізнес зі смаком
- «Наші Котики»: як ветеран Роман Турик відкрив зоомагазин у Франківську
- «Food Space» у селі: як ветеран російсько-української війни розвиває бізнес у рідному Чернятині
- Мастила й запчастини у Джміля: ветеран із волонтером відкрили автомагазин у Франківську
- Ветеран і гончар Віталій Владковський: “Я тішуся, що в хлопців запалюються очі, коли в їхніх руках щось народжується”
- «Гарна зачіска додає мотивації і натхнення жити». Як військовий Руслан Колішенко створив мережу барбершопів Frisor у Франківську
- «Встаєш зранку, йдеш на операцію і весь день оперуєш, бо тобі хочеться, аби ця людина мала зуби». Історія воїна і стоматолога Юрія Хмілевського
- Бізнес на повітряних кульках: у Франківську ветеран з дружиною допомагають творити свято
- Якщо імперія, то тільки «Імперія насіння»: як ветеран з Донеччини Петро Салама веде бізнес у Франківську
Публікація створена у співпраці з ГО «Нові крила» в рамках проєкту «Реінтеграційна підтримка ветеранів і членів їх сімей: реабілітація і спорт» за підтримки Українського Ветеранського Фонду в рамках програми «Варто: шлях відновлення».
