На другому Ukrainian Action Forum в Івано-Франківську понад 170 лідерів з усієї України обговорювали суспільно значущі ініціативи, війну та майбутнє держави.
КУРС виокремив ключові моменти дискусії, де лідери суспільної думки Ігор Гринів, Євген Глібовицький та Олександра Матвійчук аналізували український світогляд, його трансформації під впливом війни, запропонували SWOT-портрет сучасного українця та, окреслюючи суспільні трансформації, зазирнули в майбутнє.
Другий Ukrainian Action Forum став майданчиком для діалогу та обміну ідеями і засвідчив зростання кількості активних людей і проєктів в Україні. Подія відбулася завдяки Інституту ціннісно-орієнтованого лідерства, проєкту Промприлад.Реновація за підтримки компанії blago.
Організатори наголосили, що їхня мета – надихнути тих, хто вже будує Україну майбутнього, та сприяти взаємодії для розбудови сильного громадянського суспільства. Вони акцентували, що лідерство – це не про гордість чи самовідчуття, а про прийняття рішень, дії і відповідальність.
СЕО компанії blago Роман Коржак наголосив, що сьогодні на бізнес-сектор покладена величезна відповідальність за економічне майбутнє України.
«У нашій компанії вже є працевлаштовані ветерани, вимушені переселенці. Але ми розуміємо, що основні виклики ще попереду. І готуватися до них треба вже зараз. Тож ігнорувати можливості таких відкритих діалогів та обміну досвідом було б стратегічною помилкою. Об’єднуючи зусилля, ми можемо позитивно вплинути на розвиток нашої країни», – підкреслив Роман Коржак.
«Свобода або смерть!» – на рівні генетичної пам’яті
Панельна дискусія «Бути собою: український світогляд в дії» стала оптикою для осмислення подальших змін та відбулася за участю правозахисниці «Центру громадянських свобод» Олександри Матвійчук, голови наглядової ради Інституту стратегічних досліджень Ігоря Гриніва та гендиректора Інституту фронтиру Євгена Глібовицького.
Обговорювалися ключові питання: які цінності важливі для українців сьогодні; як змінюється суспільство під впливом війни; чи зберігається єдність та яких сенсів очікують від лідерів у час суспільних трансформацій і визначення майбутнього країни.
Олександра Матвійчук документує воєнні злочини росії і з досвіду вважає, що важливість відновлення справедливості в травмованій війною країні має бути впроваджена в суспільну культуру.
«Ми маємо культивувати безпечні простори, де люди, обпечені війною, можуть безпечно долати пережитий досвід і рухатися далі», – вважає Матвійчук.
Вона пригадала часто повторюване українське гасло «Свобода або смерть!». Воно, за словами Матвійчук, закріплене на рівні генетичної пам’яті, бо у цьому вислові не приреченість, а рішуча готовність відстоювати свої цінності.
Портрет сучасного українця: сила і слабкість
Голова наглядової ради Інституту стратегічних досліджень Ігор Гринів процитував історика Ярослава Грицака: «цінності мажуться на хліб», підкреслюючи, що власне наші цінності впливають на реальне життя та добробут. Він нагадав, що історик Іван Крип’якевич виділяв три характерні прикмети українського світогляду: віра у батьківщину, свободолюбивість і рівність, консерватизм.
Також Гринів звернув увагу на думку філософа Марчука, що в основі українського світогляду лежить виразно ідеалістична риса – «діями українців керують передусім чинники почування волі, а не категорії розуму». Філософ бачив «надмірний ідеалізм, відірваний від вимог дійсності, невгамовний індивідуалізм, що відкидає всякий авторитет і образливі інтереси ставить вище від добра спільноти» та «перевагу честі над розумом». Усе це Марчук вважав «поважними хворобами», які при несприятливих умовах можуть довести до катастрофи.
А письменник Іван Нечуй-Левицький, досліджуючи український світогляд, звертав увагу на його відмінність, зокрема від світогляду росіян. Зазначав, що українцям чужа ідея підкорятися одній людині, вони люблять виносити рішення на збір всієї громади.
Висвітливши в такий спосіб підвалини українського національного характеру, Гринів представив сучасний «автопортрет українця» – своєрідний SWOT-аналіз, зроблений на основі соціальних досліджень. Аналітик зазначив, що світогляд українців сильно трансформувався від пострадянської свідомості, де національна ідентичність була витіснена націоналізмом, через етап регіоналізму до сучасного відчуття єдиної нації.
«Коли звучало, що Донбас – не інша область, а інша планета, ми вважали, що, можливо, це є частиною економічної боротьби. Однак саме тоді формувалася регіональна ідентичність», – нагадав він.
Однак війна розставила все на свої місця. «Нині ми дійсно відчуваємо себе єдиною нацією і всі дослідження, як-от, наприклад, по цінностях, не говорять взагалі ні про які регіональні відмінності», – відзначив Гринів.
Масштабне дослідження, що проводиться в Україні з 2006 року за методикою Шварца і востаннє фіксувало стан суспільства у 2021 році, підтвердило: цінності українців єдині, і мова також стала частиною нашої ідентичності – 80% опитаних вважають українську мову рідною. Лише 5% спілкуються виключно російською і не переходять на українську.
Курс України – європейський. І хоч довший час українці відгукувалися на так звану східнослов’янську спорідненість, тепер це вже також минуле. Європейський вибір українців, за дослідженням, є стійким і безсумнівним.
«Ми йдемо достатньо доброю дорогою», – вважає аналітик.
Дослідження також засвідчило, що в Україні стрімко зросли цінності відкритості до змін. «В жодній європейській країні не відбулося такої стрімкої зміни саме цінностей», – підкреслив Гринів. Україна пройшла найбільшу дистанцію змін супроти інших європейських країн з 2006 по 2024 рік.
«Коли відбуваються бурхливі події, здатні викликати зміни в суспільстві, то ми також дуже сильно міняємося. Ми виявляємося гнучкими і готовими до змін», – пояснює аналітик.
Головна різниця цінностей в Україні, вважає Гринів, – вікова.
«Якщо брати цінності молодих людей і цінності старшого покоління, то таке враження, що вони живуть в різних країнах або на різних планетах», – зауважив Гринів.
Але вважає це оптимістичним – тому що це єдина найбільша різниця. Оптимізм аналітика ґрунтується і на такій закономірності: якщо дивитися одночасно на цінності поколінні і гендерні, то видно, що різниця в цінностях у молодих жінок і чоловіків суттєва. Та коли брати чоловіка, на 16 років старшого від жінки, то їхні цінності збігаються. Гринів жартівливо застеріг, що така соціологія не може бути підставою для укладання шлюбів.
Ще одна річ, що її виявило дослідження: як Україна ціннісно відрізняється від Європи. Три основні ціннісні відмінності України спонукають до роздумів.
Безпека. Україна є лідером безпекового процесу в Європі, що саме по собі формує український консерватизм. Проте, на відміну, наприклад, від Польщі, Україна сильно відкрилася до змін.
Конформізм. «Українці – найбільш конформістська нація Європи, – зазначив Гринів. – Тобто ми стараємося робити так, щоб іншим сподобатись, і не говоримо те, що може іншим не сподобатись». Звідси, на його думку, така популярність соціальних мереж і легка залежність від них.
Традиції. У світогляді українців традиції є найменш цінними, як порівняти з іншими європейськими країнами.
Відпустити минуле – домовлятися про майбутнє
Євген Глібовицький заявив, що Україна є країною з «випаленим минулим».
«Ми не можемо домовитись між собою стосовно минулого. З часом ці дискусії перестануть бути релевантними – підуть на цвинтарі. Але ми можемо домовитись з приводу майбутнього. І власне, в цьому є величезний сенс і сила України», – вважає він.
Глібовицький підкреслив: «Ми країна, в якої попереду більше, ніж позаду. І ми з вами не повертаємося до традицій. Ми зараз з вами створюємо традиції, перевинаходимо традиції. І навіть там, де, здавалося б, йдемо в дуже традиційній формі з нашими народними піснями, вишиванками, фольклором, все одно по-новому це будуємо». Він погодився з Гринівим щодо «шаленої ціннісної дистанції», яку пройшла Україна. Також відзначив відсутність очікуваного конфлікту поколінь у соціології, що підтверджує зміну цінностей людини протягом її життя.
«Ми маємо величезну адаптивність всередині українського суспільства. Ця адаптивність посилена безпековими викликами та цінностями виживання. І саме цей набір нетипових феноменів робить нас фантастично відпірними, дуже стійкими, дуже спроможними і сильними в цих умовах», – пояснює аналітик.
Глібовицький прогнозує, що зміни в країні триватимуть динамічно, доки не зміняться безпекові умови:
«Має зникнути той тип загроз, який є історично. Та я не можу уявити обставини, які впродовж покоління до цього призведуть. Навіть поразка росії у війні не означає зникнення передумов війни. Відповідно, внутрішній виклик для українського суспільства тривалий час буде високим».
Він наголошує на небезпеці можливого поділу суспільства, якщо частина його буде ігнорувати військові обов’язки: «Якщо ми не зможемо мілітаризувати цивільну частину суспільства і оцивілити мілітарну частину, будемо мати постійний конфлікт цих двох різних світоглядів».
Незважаючи на серйозні виклики, Євген Глібовицький також зберігає оптимізм:
«Ще 20 чи навіть 10 років тому я не міг собі уявити такої дискусії з такою включеною аудиторією на ці теми. Ми нарешті починаємо говорити про речі, які мають фундаментальне значення, і от цей прогрес – він фантастичний».
Що далі: підсумки і перспективи
На запитання, що нам робити далі, яке турбувало тих, хто поєднує захист країни з розвитком бізнесу, спікери дали такі відповіді.
Ігор Гринів: «Ми йдемо до європейських цінностей і до європейської спільної сім’ї. І це є в тому числі відповідь, де і яким чином вижити, де взяти ресурси, щоби передусім вижити, а далі й розвиватися. Тут нема простішої відповіді, ніж бути європейцем. Не треба придумувати собі якусь власну дуже складну ідентичність. Це перше. Друге – менше озиратися назад, а більше дивитися вперед. Менше аналізувати старі стереотипи, а більше думати над тим, якими ми хочемо бути».
Євген Глібовицький: «Мені здається, що ми спостерігаємо обвал європейського проєкту як не самодостатнього. Він тримався на зовнішніх підпорах: дешева безпека від США, енергоносії з росії та робоча сила з Китаю — ці стовпи захиталися. Тож ми побачимо новий європейський проєкт, який виникне з більшою самодостатністю, оплачуючи власні безпекові рахунки. Раптом виявиться, що він набагато ближчий до України, ніж можна було уявити. Євроінтеграція — це не односторонній рух, де лише Україна має змінюватись. Ми побачимо, що Європейський Союз певною мірою вступатиме в Україну».
Олександра Матвійчук: «Треба свідомо виробляти в собі й практикувати інтелектуальну сміливість. Яка полягає в тому, щоб йти проти течії, щоби сумніватися, щоби висувати гіпотези і дивитися, які з них працюють, і саме ті з них впроваджувати в життя».
