Коворкінг на Промприладі гуде, як вулик. Двоє чоловіків і жінка щось активно обговорюють за одним зі столиків. Ярина Мельник, Андрій Романчук і Тарас Герула – координатори Івано-Франківського волонтерського центру #SaveUkraineNow (SUN) – зібралися на одну зі звітних зустрічей.
На сьогодні SUN – це понад 100 волонтерів, серед яких менеджери, логісти, бухгалтери, юристи, спеціалісти з постачання, айтівці, комунікаційники та інші. Працюють онлайн, перебуваючи у чотирьох містах України. В команді – закордонні партнери з п’яти країн, спеціалізовані благодійні фонди з усього світу, кілька десятків бізнесів, підприємства і громади на Прикарпатті, за донати яких SUN забезпечує те, що потрібно військовим на передовій. КУРС дізнався, як вдалося створити такий добровольчий підрозділ на допомогу армії, як він працює сьогодні і що буде робити далі.
Як починався SUN
В перший день великої війни у просторі Промприладу зібралися активісти й дружні бізнеси та вирішили об’єднатися у волонтерську ініціативу. Зостановилися на гуманітарному забезпеченні, допомозі підрозділам ЗСУ, в тому числі теробороні. Розділили обов’язки і того ж дня стартували на базі «Теплого міста».
«На початку року ми розуміли, що може бути ескалація війни з росією. Але не думали, що вона цілком змінить наші життя. 23 лютого ми приїхали до Франківська: тут створювалася Бізнес-асоціація, і наступного дня мали бути установчі збори. Але наступного дня почалося вторгнення рф – і ми влилися у волонтерський рух», – пригадує Андрій Романчук.
Тоді ж до Франківська у спільноту “Промприлад.Реновація” з’їжджалися друзі і знайомі з інших міст. Вони приєднувалися до осередку волонтерів.
За кілька днів встановили, де допомога потрібна найбільше. І SUN сконцентрувався на воєнному напрямку. Взяли під опіку військові підрозділи, які створювалися та базувалися у Франківську та на Прикарпатті.
Ярина пригадує, яким був перший великий запит від військових: 10 тисяч будівельних мішків. Мішки були потрібні на блокпости по всій області. «Зрозуміла, що його треба виконати, інакше нам не повірять. Дзвонила колегам та партнерам. Через 10 хвилин уже підїжджали машини з мішками. Ми закрили цю потребу повністю «під ключ», – розповідає вона.
З цієї історії почалася операційна робота SUN. І саме цей випадок ліг в основу концепції роботи фонду.
«За наступні кілька годин прилетіли ще п’ять запитів на ці ж мішки від різних людей. Хоча ми знали, що вони вже придбані, запит закрито. Так ми зрозуміли, що інформаційна координація працює неправильно, отже, забезпечення буде неефективним», – говорить Андрій.
На прикладі з цими мішками показували владі і військовим пробіли в організації процесу. Домовилися з керівництвом Центру комплектування та соціальної підтримки, командуванням бригади ТРО та інших батальйонів, а також мерією: волонтери створюють «єдине вікно», куди приходять всі запити від командирів підрозділів.
Умовний хаб запиту від військових взявся координувати Тарас Герула. Зводили і узагальнювали всю інформацію. Перш ніж запити брали в роботу, їх верифікували і додавали специфікацію. В цьому дуже допомогли друзі і знайомі з різних міст. А також фонд «Повернись живим».
Паралельно запустити систему пошуку необхідних товарів. Сюди підключили представників малих, великих, середніх компаній, які володіли мовою постачальників. На допомогу прийшли компанії з Франківська, які працювали з експортно-імпортним операціями. Доєдналися професійні логісти.
Волонтерський організм обростав людьми і функціями впродовж місяця. Перші тижні зустрічалися по кілька разів на день. Весь поверх Промприладу – коворкінг, зона бару, коридор – був заповнений тематичними столами: команда пошуку, команда логістики, команда запитів та інші. Щоби працювати швидко, пристосували електронні інструменти. «Робота в електронній формі до кінця місяця дозволила нам отримати результат», – каже Ярина.
Результатом стало укомплектування новоствореного стрілецького батальйону, який першим формувався в Івано-Франківську.
Ідея локальної підтримки: допомога своїм
27 квітня вся франківська тероборона, всі батальйони висунулися в зону бойових дій. Тоді Міноборони декларувало: на 53% забезпечує армію держбюджет, на 47% – волонтери. У SUN не рахували – купували все необхідне.
«Коли створювався з нуля військовий підрозділ, при шикуванні батальйону ми побачили, що є гостра потреба в якісній амуніції, – розповідає Тарас Герула. – Одразу замовили 500 одиниць одягу. Виходили з того, як за військовими стандартами має виглядати батальйон – не окремо взятий боєць, а весь підрозділ. Відтоді застосовуємо в усьому комплексний підхід».
Одяг привезли з Британії – розмір під кожного бійця. Комплектами: тактичний рюкзак, термобілизна, фліс-куртка, верхня куртка, балаклава. «Коли хлопці вдягнулися, в них настрій піднявся і у нас також», – каже Тарас.
Тоді 85% усього, що потребували наші підрозділи, купувалося за кордоном. Окрім амуніції і одягу, ще була оптика, зв’язок, генератори, господарське спорядження.
Закупівля бронежилетів і шоломів була потрібна тільки на початку. Потім засоби захисту почала забезпечувати держава.
Ярина пригадує, як потужно в перші місяці працювала ідея допомоги батальйонам з Прикарпаття. Хвиля локальної підтримки ширилася в діаспорі та серед друзів за кордоном.
«Одними з перших наших партнерів були колеги зі США, – говорить Ярина. – До керівника місцевої ІТ-компанії звернулися друзі з «Кремнієвої долини»: любимо Франківськ, хочемо допомогти франківцям. Продали там у себе футболки, передали нам 10 тисяч доларів. Інші приятелі, з якими працювали у громадському секторі, зібрали і передали ще 20 тисяч».
Зробити внесок у перемогу може кожен! Підтримати Координаційний Центр допомоги військовим Прикарпаття «SaveUkraineNow» можна тут.
Без грифа секретності
«Принципово всі закупівлі робимо набіло. Кілька перших місяців, коли працювали дуже активно, домовилися не виставляти пости в соцмережах, не давати інтерв’ю. По мінімуму видавати інформацію – така політика безпеки. Зараз частково знімаємо гриф секретності – говоримо про те, що можна, зважаючи на плин часу», – підкреслює Ярина.
Політика безпеки SUN передбачає, що назагал не розкривається, кому йде забезпечення. «Щоб не було прив’язки до того, чим оснащені військові підрозділи, – розтлумачує Тарас Герула. – Ніякої додаткової інформації ворогу».
Водночас волонтери відкриті з цифрами. Кажуть, інакше не зрозуміти, скільки коштує армія і в які суми виливається війна. Ілюструють: батальйон – 500 бійців, вартість спорядження – приблизно мільйон доларів. Бронежилети і шоломи – половина суми. Держфінансування цих засобів, а також налагодження централізованого постачання амуніції Міноборони дало можливість волонтерам сконцентруватися на інших потрібних речах, як-от зв’язок, оптика, медичні товари, господарське забезпечення.
Правильно визначити потребу
У SUN рідко відповідають на запити рядових бійців, хоч спілкуються з усіма. Потреба визначається виключно від командування підрозділу у тісній взаємодії з Обласним центром комплектування та соціальної підтримки.
Визначати, чого і скільки потрібно на підрозділ в умовах повномасштабної війни (не АТО), спочатку було викликом і для волонтерів, і для командирів. Довелося вчитися на ходу.
До прикладу, приходить запит на певну кількість рацій. Насправді для зв’язку у підрозділі потрібно кілька десятків ручних рацій, автомобільні радіостанції, один або кілька ретрансляторів, а також антени. Ще слід врахувати «прошивку». Тобто декілька ручних рацій ситуацію зі зв’язком суттєво не покращать.
Так само з нічною оптикою. Для одних завдань потрібні прилади за 1,5-2 тис. доларів, для інших, складніших, – дорожчі. Треба знати специфіку завдань.
Правильно визначати потребу та витрачати гроші ефективно допомагає щоденна комунікація з військовими.
«Типовий випадок: все село збирає для умовного Петра на тепловізор. Ситуація на рівні Петра: люди допомагають земляку, бо просить. Склалися, купили, передали. От Петро на позиції в тепловізор «моніторить бойову обстановку». Ситуація на рівні командування: в підрозділ Петра потрібен тепловізор, і не один, і з конкретними характеристиками. Той, що в Петра, потребі не відповідає, – розповідає Тарас Герула. – Підхід SUN в цій ситуації: якщо Петрові потрібен тепловізор, за його функціоналом, а не за бажанням, то він його отримає через командування».
«100% всього, що ми закупили, передали по документах, по актах, – підтримує Андрій Романчук. – Коли умовний Петро йде у відпустку, звільняється чи переводиться, майно воює далі – в тому місці, де потрібно. І для нас це важливо: розуміємо, чим забезпечений підрозділ, що провисає, – так визначаємо пріоритети».
Пріоритети, або Картина війни
Пріоритети визначають спільно, в групі, де щодня приймають рішення про закупки. Представляють запити, поки йде обговорення, вишукують фінанси. Взялися за складні закупівлі, де є валютні операції з закордонними постачальниками. «З підтримкою наших юристів і фінансистів можемо робити це ефективно», – констатує Ярина Мельник.
SUN патронує франківську бригаду ТРО (7 батальйонів), 3 окремі стрілецькі батальйони, окрему гірсько-штурмову бригаду, бригаду тактичної авіації, спецпідрозділи НГУ та МВС, інші військові підрозділи з Прикарпаття. Всі – в різних умовах, у різних точках та на різних завданнях. Інформація від кожного надходить до SUN. «Ми аналізуємо і розуміємо, кому що буде потрібно через деякий час», – каже Тарас Герула.
Так не тільки закривають потреби, а й планують свою діяльність.
Потреби та пріоритети змінюються. Навесні критично не вистачало медичних товарів, особливо аптечок, кровоспинних та турнікетів.
Перші «натівські» аптечки волонтери отримали з Франції – вони були червоного кольору, і на них нашивали маскувальну тканину. То були взірці, від яких надалі не відступали. «Аптечка бійця має відкриватися однією рукою – військові показували. Однією рукою звідти дістається турнікет, кровоспинне, шприц. Кожний компонент, кожен препарат – на певному кріпленні. У нашому звіті індивідуальна аптечка коштує понад 100 доларів. Бо вона така – повністю укомплектована і рятує життя», – говорить Андрій.
Зараз ситуація з аптечками та медичним забезпеченням покращилася. Дуже допомагають волонтери зі США та Європи.
З медслужбами військових підрозділів волонтери SUN на постійному зв’язку. Збирають поточні потреби й постачають необхідні препарати, як-от протигрибкові, спазмолітики тощо.
Постійно в пріоритеті господарське та інженерне забезпечення. «Наприклад, для облаштування позицій, окопів і бліндажів треба інструменти й матеріали: лопати, сокири, шурупи, скоби, цвяхи, плівки тощо. Це дуже суттєва стаття витрат і дуже буденна, але потрібна робота», – розповідає Тарас.
Небуденна також трапляється. На початку весни військовим привезли приціли нічного бачення, що тридцять років простояли на складах. SUN знайшли на Прикарпатті спеціалістів, які відновили більшу частину приладів. Волонтери подбали про начинку, знавці перепаяли діоди, подали живлення. Прилади зараз воюють і багато в чому ефективніші, ніж теперішні китайські.
Щоденна комунікація з військовими дає змогу бачити ширше цілісну картину, кажуть волонтери. З одного боку, це позбавляє від панічних настроїв, з другого, – щодня нагадує, яку ціну платить Україна за свою свободу.
«Чи надсилають нам фото і відео результатів, як працюють певні прилади? Надсилають! Це трохи заспокоює», – каже Ярина.
«Але наш спокій оплачується дуже дорогою ціною, – додає Андрій. – Пам’ятаю, як Тарасу прийшов перший запит на пакети для загиблих. Хоч якою б міцною був людиною, таке відлунює на рівні серця й болить…»
День роботи для ЗСУ
На десятому місяці волонтерства SUN втретє переглядає роботу. Теперішні зміни стосуються не структури організації і не волонтерських пріоритетів – тут уже все заточено під марафон війни. Мова про гроші.
Андрій Романчук розповідає, що після початкового піку і кількох наступних хвиль потік донатів зменшився. «Хвилі фандрейзингу сталися завдяки великим бізнесам Франківська та області (Прикарпаттяобленерго, Івано-Франківськцемент, Карпатнафтохім та інші). Ми їх об’їхали – і вони долучилися. Але економіка падає, це природно у війну. Тож ми хотіли запровадити нові підходи», – ділиться Андрій.
«Поїхали в громади. Обговорювали, чи можуть пожертвувати одноденний заробіток тамтешні установи й організації. По 500 грн всі разом – це дасть змогу купувати військовим критично потрібні речі», – пояснює Романчук. Але першими це зробили в “Прикарпаттяобленерго”.
Колектив обленерго щомісяця перераховує SUN одноденний заробіток. Спочатку до акції зголосилися 70% працівників. Згодом кількість охочих віддати день роботи армії зросла. Зараз Обленерго перераховує у волонтерський фонд більше як мільйон гривень.
Ярина ілюструє, як працює кейс одноденного заробітку. Закордонні постачальники, у яких SUN постійно купує великі партії обладнання, перед зміною курсу долара запропонували викупити потрібні волонтерам прилади за старою ціною. Купувати треба вже, а у фонді майже по нулях. «Однак ми знали, що за кілька днів надійде аванс від одного із постійних партнерів ініціативи одноденного заробітку, тож змогли гарантувати постачальнику викуп приладів за вигідною для нас ціною», – підкреслює координаторка напрямку забезпечення.
Інший приклад допомоги – внесок Дубовецької громади. Одноденний заробіток пожертвували всі бюджетники: відділ освіти, культури, ЦНАП, інші. Вийшло 150 тис. грн. «За ці кошти громада сама може допомогти двом-трьом бійцям. У нас їхній внесок пішов до спільного гаманця – на безпілотники для бригади», – пояснює Тарас.
Ще один кейс – коли ярмарки на допомогу ЗСУ влаштовують школярі і студенти. З вирученими грошима вони звертаються до військових: що купити? «20-40-60 тис. грн – добрі гроші, але на істотну покупку замало. Ми подвоїмо чи потроїмо цю суму і від їхнього імені купимо те, що потрібно», – каже Андрій.
«Планувати діяльність на основі аналітики і досвіду, продумувати щомісячне фінансове забезпечення й акумулювати кошти – теперішня особливість SUN», – говорить Ярина Мельник.
Зробити внесок у перемогу може кожен! Підтримати Координаційний Центр допомоги військовим Прикарпаття «SaveUkraineNow» можна тут.
Бензовоз, гумаки і віртуальний офіс
Часто волонтери допомагають і військовим, і партнерам консультативно та як посередники – чи то базою даних, чи своїми зв’язками й мізками. Відтак до SUN звертаються із специфічними запитами. Недавно спецпідрозділ замовив черевики-павуки – професійні черевики для розмінування. З такими працювали британські і американські спецпризначенці. Виявилося, що таких черевиків уже ніде немає – не виробляють. Волонтери шерстили мережі більше місяця, врешті через військових ветеранів викупили у колекціонерів.
Черевики відправилися за призначенням. Після розголосу волонтерів почали просити про такі черевики рятувальники з усієї України. «На жаль, ми не можемо закрити цей запит в повному обсязі навіть для підрозділів із Прикарпаття – товар має обмеження для закупівлі», – додає Ярина Мельник.
Ярина каже, що зараз військові подають запит на специфічні розвідувальні та ударні безпілотники.
«Ми би дуже хотіли їх купувати, але вони можуть були відвантажені тільки весною наступного року. З постачальником ми залишаємось на контакті, але це відкладений запит – зібрані кошти повинні працювати вже зараз», – уточнює вона. «Натомість ми купили бензовоз, – продовжує Тарас. – Дуже важливо, що нам довіряють і є певність, що крило теж буде».
Не питали й про утеплені гумаки – кілька франківських бізнесів профінансували 750 пар на передову. «В армійському забезпеченні таке взуття не передбачено. Але на позиціях в цей час дуже потрібно. Ми зібрали розмірну сітку, і виробник під наше замовлення таку партію гумаків вилив – ще й форми з логотипом супермена трапилися», – розказує Тарас.
«Відмовилися від показових рейдів з доставкою допомоги на передову і невиправданих витрат», – додає Герула. Доправляють «Новою Поштою». Військові кажуть, що їм зручно отримувати передачі у вантажних відділеннях, які є всюди на відстані 30 км до зони бойових дій.
«Вибудовуємо стосунки на довірі, вважаємо її нашим капіталом», – додає Тарас Герула. «Тому обов’язково знімаємо всі процеси для звіту», – підхоплює Ярина Мельник. Партнерам SUN звітує постійно, в різний спосіб – надають фінансові документи, фото, відео.
Коли купували бензовоз, а це була онлайн-операція на чотири міста, теж фіксували кожен етап. «Ковід навчив, що немає потреби гуртуватися для роботи всім в одному офісі. Команди віддавна працюють онлайн – з усім документообігом, – каже Ярина. – Наживо ми лише зустрічаємося з партнерами-благодійниками, бо обговорюємо деталі та звітуємо».
«Все, що ми втілили на сьогодні і що буде зроблено для перемоги, стало можливим завдяки нашим партнерам, – підкреслює Андрій Романчук. – Кожному, незалежно від сум донатів, ми дякуємо і потискаємо руки – всі вклалися не тільки грошима, а й зусиллями, розумінням, довірою».
Громадські активісти та люди з бізнесу у Франківську створили унікальну волонтерську платформу, наголошує Андрій Романчук.
«Але з перемогою вона закриється, – від усіх говорить він. – Важливо сказати, що SUN не матиме юридичного продовження. Ми категорично проти, щоби хтось використав Координаційний центр у політичних цілях. Працюємо, поки війна. А на вечірці до Дня Перемоги оголосимо самоліквідацію».
Зробити внесок у перемогу може кожен! Підтримати Координаційний Центр допомоги військовим Прикарпаття «SaveUkraineNow» можна тут.