Мене звати Анна Максимова, я журналістка і фотографка з Житомира. Завдяки медіагрупі “Накипіло” і співпраці з КУРСом мала нагоду п’ять теплих вересневих днів прожити в Івано-Франківську – відчути, пізнати і полюбити це місто.
Безліч кав’ярень
Кавовий запах зустрічає тебе у Франківську, тільки-но ти виходиш з вокзалу. Проводить вуличками по околицях і середмістям. Кав’ярні тут справді на кожному кроці. І випити свіжозвареної запашної кави можна навіть о 7 ранку в неділю!
Чемні водії
Коли приїжджаєш до Франківська з Києва чи Житомира, то перше, що приємно дивує, – тебе завжди пропускають на пішохідних переходах. Навіть на нерегульованих.
Місто стінописів
Стінописами тут прикрашають фасади будівель, рекламують послуги та іноді навіть висловлюють своє невдоволення.
Маскарони, скульптури, бруківка
Цю особливість міста з першого ж візиту обов’язково помітять всі сторонні спостерігачі. Франківці, мабуть, вже звикли, як багато довкола них на історичній архітектурі маскаронів, ліпнини та скульптур, під ногами давня – і не тільки давня – бруківка, і сприймають це все як належне і буденне… А для стороннього ока це втіха.
Усмішки
Тут тобі усміхаються усі – від водіїв тролейбусів до вуличних песиків. Що й казати, коли тут тобі усміхаються навіть стіни!
Місто, дружнє до тварин
По місту біля різних закладів часто бачиш мисочки для води і корму для бездомних тварин. У кав’ярнях зустрічаєш людей з тваринами. Нерідко собаки-безхатьки тут мають майже квадратну форму, бо добрі франківчани постійно їх підгодовують. Безпритульних котів на вулицях Франківська я бачила дуже мало. Сподіваюся, це тому, що усіх їх забрали додому.
Фасади
Тут прекрасна старовинна архітектура, хоча, на жаль, нерідко зіпсута перебудовами та недолугою зовнішньою рекламою.
Старі двері
Тут збереглося багато старовинних дверей. А завдяки ініціативі “Франківськ, який треба берегти” їх реставрують і дають шанс наступним поколінням милуватися їхньою красою.
Місто новобудов
Впадає в око кількість будівельних кранів. Місто активно будується. Франківськ, за даними Державної служби статистики за січень-червень 2023 року, на п’ятому місці в країні за кількістю зданих в експлуатацію квадратних метрів житла – це 246,7 тис. кв. м. Кажуть місцеві, що будівельний бум триває вже років двадцять і місто неодноразово було й на першому місці за показником метрів на душу. Тож не дивно, що приміські села подекуди мають вигляд “елітних” кварталів у Києві.
Сквери і парки
Ще у 2021 році тут було понад п’ять десятків скверів. Мер міста Руслан Марцінків казав, що ідеальною кількістю було б дві сотні. Доглянутість та кількість скверів приємно вражає, хоча часто скверами тут називають облаштовані кількома лавками та урнами невеличкі клаптики території з деревцями.
Веломісто
Коли ти приїжджаєш до Франківська і плануєш свій маршрут у навігаторі, то розумієш, що їхати громадським транспортом іноді навіть довше, ніж йти пішки. Тому й не дивуєшся великій кількості велосипедів та самокатів на вулиці. Тут добре розвинена велоінфраструктура, – мережа велодоріжок, зручні парковки, – хоча містяни нарікають, що вже кілька років її зовсім не покращують і не розвивають.
Місто контрастів
Старе та нове, велике та маленьке, красиве та потворне поєднуються у місті, створюючи його неповторний вигляд.
Місто культури
Гостям міста Франківськ видається осередком української культури, мистецтва та ініціатив. Навіть сьогодні, у складний воєнний час, тут відбувається багато культурних подій – презентацій, виставок, концертів. І все це у дуже камерній, затишній і ненав’язливі формі. До того ж часто безкоштовно.
Можна багато говорити про Станіславів/Франківськ, радіти його зрушенням та сумувати за втратами, бачити мінуси і цінувати плюси, порівнювати з іншими містами. Та коли сюди приїжджаєш з іншого регіону хоча б на день, то відповідь на питання “Як тобі Івано-Франківськ?” така: “Франківськ – це любов!” Я обов’язково приїду сюди ще, і не раз.
Текст і фото Анни Максимової