З Берліна Денис Квасов привіз розуміння, як має працювати ефективний комунальний транспорт. Окремі спостереження він виклав у своїх блогах. З Нідерландів він повернувся із досвідом ідеальної велосипедної інфраструктури.
Голландський приклад, вважає Денис, дає розуміння, що треба враховувати і змінювати, влаштовуючи оптимальний і зручний уклад життя у Франківську.
"Роверовий світ"
– Якщо узагальнити, між німецькими і голландськими містами велика різниця?
Нідерланди, порівняно з будь-якою іншою країною Європи, – це "роверовий світ". Приїхав я в Голландію під враженням крутої німецької велосипедної інфраструктури. Поїздив три дні ровером і зрозумів, що німці в цьому сенсі пасуть задніх. В Голландії велосипедист – центральна фігура в дорожньому русі, і цьому все в містах підпорядковано.
Але перш ніж розповідати, як влаштована голландська велосипедна інфраструктура, скажу кілька слів про голландський національний характер – інакше нюансів нам не зрозуміти.
Голландці ще раціональніші і ощадливіші, ніж німці. Якщо німці все рахують і наперед прораховують, то голландці економлять і намагаються всі витрати мінімізувати. Для нас складно уявити, що так живе більшість пересічних людей – планує видатки на рік наперед, детально розписує заплановане, бо "цент євро береже", і "залізно" плану дотримується. Саме так з фінансової точки зору влаштований побут у типовій голландській родині. Відповідно – і в муніципалітеті.
Ощадливість голландці у своїх дітях змалку виховують. Знайома, у якої жив, пояснила, як саме. От дають вони в школу дітям кишенькові гроші – один євро на тиждень. Це мізерна сума, бо булочка коштує 60 центів. Але це так спеціально робиться, щоби дитина вчилася обходитися невеликими сумами. А також вчилася робити вибір між тим, що хочеться, і тим, що справді потрібно. Зрозуміло, що дитя не босе і не голодне, всім забезпечене, а ці гроші – те, що воно може на себе самого витратити. Тож мусить подумати, визначитися і, що головне, – у суму "вписатися". Або від чогось відмовитися і наскладати.
Оце вміння раціонально використовувати гроші, а коли їх не вистачає, то спокійно обходитися мінімумом, і робить Голландію країною бездоганних доріг, сервісу й побуту.
Плюс винахідливість – це також одна з головних рис національного характеру голландців. Були ми у Музеї вітряків у містечку Ляйден. Уявіть собі: вітряк-насос, якому 300 років, ще до ери парових машин сконструйований. Голландія, як відомо, стоїть на болотистій місцевості, її весь час заливають дощі, підтоплює море і люди постійно борються з природою. Тому з того мінімуму, яким уміють обходитися, вони ще й навчилися витискати максимум – і так зробили перфектну країну.
– І пересіли з авто на велосипеди?
Голландці використовують той вид транспорту, який більш зручний і економічно ефективний в конкретній ситуації. Абсолютна більшість людей мають велосипеди і їздять ними на короткі відстані. Наприклад, щодня на роботу. Я одразу включився у роверовий рух.
Власне, сама Голландія у вужчому географічному значенні – це невелика історична провінція нинішніх Нідерландів, тому я багато де зміг побувати. Жив у друзів в Ляйдені, їздив до Амстердама і в Гаагу, заїжджав дорогою в містечка і села. Отримував задоволення і колекціонував відкриття.
Відкриття перше: велодоріжок в тому сенсі, як ми їх сприймаємо, немає. Виняток – центральна частина старих міст, де роверам відвели смужку на дорогах вздовж тротуарів. Поза тим для роверистів прокладені спеціальні велосипедні дороги, які зазвичай відокремлені від автомобільних. Скутери і мопеди в Голландії прирівняні до роверів, і всі разом ці три види двоколісних винесені з автодоріг.
Велосипеди і автомобілі перетинаються лише на великих роздоріжжях, на кільцях, але там роверисти мають пріоритет. От так само, як у нас машина на кільці має пріоритет, так у Голландії – велосипед. Він має пріоритет навіть перед тією машиною, яка в пріоритеті на кільці. Велосипедисти на голландських дорогах завжди в пріоритеті.
– Не тільки авто, але й пішоходів витіснили на периферію?
Пішоходи серед учасників дорожнього руху – другі за важливістю після роверистів. У Голландії є окремі світлофори для двоколісного транспорту на перехрестях. А рух пішоходів, як і у нас, синхронізований із рухом машин та регулюється одним і тим самим світлофором.
– Що значить "відокремлені велосипедні дороги"? Як це виглядає в межах однієї вулиці?
На центральних автомагістралях голландських міст, – як, приміром, наша вулиця Галицька, – велосипедні дороги завжди відділені від автомобільних роздільною смугою з травою чи бордюрами. Часто такі велодороги є двосторонніми – і це відкриття друге. Завширшки три метри, вони поділені на дві смуги руху. Там, де є автотраса на 4-6 смуг руху, з двох її боків обов’язково прокладені велодороги з рухом в обидва боки.
– Для нас така організація дорожнього руху – просто фантастика…
Їхав я через їхні села типовою регіональною дорогою рівня нашої "Франківськ – Тисмениця" – от де фантастика.
Уявіть: дорога, швидкісна автотраса, поділена навпіл клумбою з деревами. По обидва боки від дерев передбачені по дві смуги руху для машин. Їх обрамляють бордюри, за бордюрами – клумби з травичкою. За ними – велодорога, також на дві смуги руху. І ще буває по одній окремій смузі з кожного боку дороги, де паркуються машини, – це для тих, хто живе обабіч. І аж потім – тротуари для пішоходів. Тротуари також відділені від велосипедних доріг та смуги для паркування машин – бордюрами з травою, кущами і квітами.
Цікаво, що кожна дорога робиться трохи інакшою, виходячи з її локації, призначення та навантаження.
– Неймовірно…
Неймовірна безпека – відкриття третє. Принцип влаштування такої дороги – безпека для всіх учасників дорожнього руху. Коли всі учасники розділені і не перетинаються, ймовірність ДТП наближається до нуля. У цій маленькій Голландії всі такі місцеві дороги.
– Ці дороги мають бути якісь страшенно широкі?
За величиною вони співмірні з нашою автотрасою на чотири смуги руху.
– А загальнодержавні дороги теж так влаштовані?
Принцип відокремлення учасників дорожнього руху на державних автотрасах той самий, лише велодоріг поруч з автомобільними немає. У цьому випадку велодороги автономно прокладені. Це було четверте відкриття.
Їхав я по такій роверовій дорозі з Гааги, накрутив 20 км і навіть не стомився. Такі рівні дороги і така маленька країна, що можеш сісти вранці на ровер, проїхати до іншого її краю і повернутися назад увечері – все на одному диханні.
Велосипедна дорога на дві смуги з Ляйдена до Гааги йшла паралельно автомобільній, їх розділяли поля та посадки кукурудзи. Крутив собі педалі, вертів головою на всі боки, роздивлявся – не шугався, що зараз авто мене наздожене, підріже чи хтось назустріч вилетить. За той тиждень, що був у Голландії, не бачив жодної аварійної ситуації. Ні на автотрасах, ні на велодорогах.
До речі, транспортні розв’язки в Голландії влаштовані так само нарізно для двоколісних і авто. Поясню на прикладі мосту на Незалежності, що у Франківську. Якщо розв’язка для машин передбачає спуск і підйом на міст, то велосипедна прокладена через тунель десь посередині між цими двома рівнями – без жодних перепадів висоти.
"Регіональні" автобуси в центрі міста
– Так задумано, щоби роверистам було легше пересуватися?
Серед роверистів, щоби ви розуміли, маса людей із дітьми. Але королями на дорогах є пенсіонери.
У Голландії велосипедистів у віці значно більше, ніж у Німеччині. Бабусі й дідусі, на відміну від молоді, їздять на дорогих роверах по 2-3 тисячі євро – з різними обвісами, спойлерами та іншими "прибамбасами", з двигунцями. Сідла – низькі і широкі, та м’які, як дивани. З боків прикріплені різні кошички – як бесаги, сумки і сумочки. Дуже багато роверів оригінальної конструкції – відкриття п’яте, – три і чотириколісних, або двомісних.
Так само багато на вулицях голландських міст "батьківських" роверів – з дитячими кріслами на рамі та багажниках, з візочками ззаду чи спереду. Популярні велосипеди, де дитина постійно перед очима: замість переднього колеса – візок. Ручка цього двоколісного візка є рулем ровера. Їдеш і кермуєш возиком. Хоч мені більше подобається візок-причеп до заднього колеса…
Таких різних роверових модифікацій надивився, яких раніше і уявити собі не міг. Тепер знаю: якщо би мав бути рай для велосипедистів, то він був би таким, як Голландія.
– Яке покриття використовують на дорогах для двоколісного транспорту?
Років уже зо п’ять голландці роблять велодороги – їх там тисячі, а вони далі роблять, – з переробленого пластику. На вигляд вони мало чим відрізняються від асфальтових. І ті, і ті бувають різного – рожевого, цеглового, червоного – кольору. Розрізнити можна на дотик. Біля однієї з доріг, якою я їхав, була табличка. Зупинився, прочитав, що дорога з утилю, пішов зблизька подивитися: покриття – трохи м’якше, ніж асфальт. Бордюр ніби з камінчиків, а взятися рукою – відкриття шосте – щось типу твердої гуми. Голландці задекларували, що всі нові велошляхи по всій країні надалі будуватимуть з пластику.
– Велосипеди все ж не замінили громадський транспорт. Як у голландських містах їздять автобуси?
Мої друзі в Ляйдені, у яких зупинявся, типово мають авто, але на роботу їздять роверами. Їхні товариші з підміських сіл приїздять на роботу в місто автобусами.
Автобусні мережі Голландії цікаві тим, що поєднують різні типи перевезень. В невеликих містах є кілька, – може, три-чотири, – маршрути по місту. Решта, а це десятки маршрутів, які проходять через місто, сполучають приміські зони. Такі автобуси відносяться до мережі регіональних, вони роблять упродовж дня кілька рейсів на віддаль від 30 до 50 км.
У Ляйдені всі регіональні автобуси – відкриття сьоме – йдуть через центр міста, частково – по вулицях з одностороннім рухом. Проїзд у них дорожчий, ніж у суто міських автобусах, бо довший маршрут. Крім квитків, є система проїзних, укладена за принципом "на довший час – значно дешевші".
Якщо би таку "регіональну" схему руху накласти на Франківськ, то виглядало би, що автобуси обслуговують і місто, і села Тисменицького району. Наприклад, автобус виїжджає з Богородчан, проїжджає через Франківськ (Мазепи, Новгородська, Ринок, Галицька) і доїжджає до Калуша. Назад з Калуша йде у Франківську через Галицьку і Василіянок, заїжджає на вокзал, виходить на Бандери, Коновальця, Довженка і Крихівецьку та продовжує шлях до Богородчан. Зважаючи на специфіку нашого міста, було би зручно.
– У великих містах також ходять регіональні автобуси?
У більших містах, в Амстердамі та Роттердамі, функціонує повноцінна міська мережа громадського транспорту. Регіональні автобуси ходять з мікрорайонів у села. Тобто в кожному конкретному випадку транспортне сполучення залежить від потреб городян, а організовується так, щоби було якомога більше зручним і якомога менш витратним.
Загалом міська мережа комунального транспорту організована і працює однаково що в Голландії, що в Німеччині. Я докладно розповідав про це на прикладі Берліна.
Дадаїзм проти копіпастингу, або Де гроші лежать
– Виглядає, що Ляйден схожий на Франківськ – принаймні в тому, що люди приїздять працювати в місто, а живуть у селах довкола нього. Які вони, голландські села?
Анітрохи не схожі на наші. Таких сіл, як у нас – багато різних хаток, сади, городи, квітники, – переважно немає. Якщо нашу сучасну типову сільську архітектуру можна назвати "печворковий дадаїзм", то їхню – "мінімалістичний копіпастинг". Котедж, до нього трохи землі з газоном – і "Ctrl С – Ctrl V" по 50 разів з кожного боку дороги. Виходить село. Всі будинки стоять впритул, ззаду кожного – невеличкий дворик.
У кожному селі, яке складається з кількох вулиць, обрамлених будинками, є щось типу центру. Невелика пішохідна вуличка веде на площу, по периметру її чотирикутника – крамниці та кав’ярні. Посередині – пам’ятник або фонтан, навкруги – лавки, зелень. Така собі сільська зона відпочинку. Люди сходяться там по вихідних і на свята – поговорити, попити пива і кави, потанцювати.
Голландські села виглядають як невеликі містечка або як мікрорайони великого міста. Власне вони такими проектуються, коли закладаються, – це продиктоване способом життя, в якому відсутній індивідуальний обробіток землі та, як ми кажемо, "господарка". І, не повірите, але мені наше село, якщо не зважати на дороги, подобається значно більше. Індивідуалізм, бажання себе проявити – цим ми цінні в уніфікованому світі.
– Ще би до того трохи грошей…
Гроші – довкола нас, у нас під ногами. Якщо поглянути на наші українські села з точки зору західних цінностей, то виходить, що українські селяни – багатії. Будинки з мансардами, хати на два-три поверхи з гаражами, літніми кухнями й альтанками на ділянках по 10 і більше сотих землі – в Голландії так живуть тільки дуже багаті люди. Більшість змушена погоджуватися на типовий будинок і клумбу впритул до інших.
Я спеціально їздив у містечко, де живуть дуже багаті люди. Виглядає воно як парк, і в ньому – будинки. Кожна ділянка обгороджена, але паркани умовні – невисокі, напівпрозорі, переважно дерев’яні. Будинки – одно-, максимум двоповерхові, – зведені посеред дерев. Подвір’я – галявина, трава і стежки, викладені каменем. Ніхто із заможних людей не викладає двір всуціль плиточкою, не асфальтує, не спилює старі дерева. У багатих голландців культ – вписати свої будинки в природне середовище, щоби якомога менше його пошкодити і максимально використати для своєї користі. Починаючи від користі для здоров’я до зменшення витрат на опалення та кондиціонування.
До речі, – останнє відкриття, – у Голландії немає того, що ми називаємо природою, дикою в нашому розумінні. Вся земля, до найменшого клаптика, розпланована, впорядкована, доглянута. Рослини – насаджені, дбайливо культивовані, підв’язані-підстрижені. Травичка росте по лінійці посіяна. Все дуже красиво і декоративно. На перший погляд – чудово. Але поступово з’являється відчуття, що немає "справжності". Яскраве враження штучності залишила у мене поїздка з друзями на Північне море – на впорядкований, доглянутий декоративний пляж, один з кращих.
До речі, саме цю невпорядкованість довкілля, природну "дикість" голландці в Україні дуже цінують.
– Говорити про адаптацію у Франківську і загалом в Україні велосипедної інфраструктури Голландії не доводиться – треба чесно визнати, що таке поки що втнути не можемо. А що би змогли?
Ми могли би змінити Франківськ, враховуючи, що немає шаблонів у міському устрої. Що все, абсолютно все, може бути влаштовано не за якимось прикладом чи "пілотним проектом", а так, як для нас, франківців, це буде максимально зручно і раціонально.
Хотілося би перейняти у голландців загальний підхід до життя. Вони не переймаються багатьма дрібницями, всілякими другорядними речами, які мало впливають на уклад життя і його якість. Зате саме це – уклад і якість життя – вони ретельно планують, прораховують, вдосконалюють. Роблять все можливе для того, щоби було максимально зручно працювати і максимально комфортно жити.
Ми також можемо знайти для себе цю "золоту середину" – не втратити те цінне, що маємо, і впорядкувати те, що мусимо. А мусимо впорядкувати побут, житла, вулиці, міста, враховуючи сучасні технології і поступ. Тут ми у виграші – не треба доходити до всього, набиваючи ґулі методом спроб і помилок. Досить скористатися голландським чи німецьким досвідом і кращими практиками. Хіба голландці не можуть переробляти гори нашого пластику для покриття наших доріг?
Треба подумати і спланувати зміни, і зробити те, що спланували. Франківськ чекають "розумні" перетворення – молодь гуртується, щоби рухати місто.
Розмовляла Наталія КУШНІРЕНКО
