Поки що мова йде навіть не про формування складу команди, адже 4 липня футболісти лише вперше зберуться на тренування. Натомість у їхнього тренера Володимира Ковалюка зараз вистачає інших турбот. За сумісництвом він також є директором Центрального міського стадіону "Рух", який з дня на день повинен пройти атестацію ФФУ.
Власне, поки що Володимир Ковалюк є неофіційним тренером команди – клубу як такого ще немає. Так, є "Тепловик", який і проходить атестацію і який згодом повинні перейменувати на "Прикарпаття", але обриси цього клубу поки що лише вимальовуються на горизонті. А от цілком реальної, рутинної роботи на стадіоні вистачає вже зараз. В штаті арени (потенційно – 20-тисячної) значаться лише два робітники і жодного сторожа. Тому абсурдні трагікомічні ситуації тут – в порядку речей. Наприклад, троє підлітків спробували здати на металобрухт 100-кілограмовий елемент огорожі стадіону. Разом із поліцією директору стадіону вдалося відбити його в дітей буквально за 50 метрів від металобази, а потім якось шукати транспорт (стадіон ніякого автопарку не має, звісно) і везти паркан назад на "Рух". Тому майбутній головний тренер "Прикарпаття" працює на стадіоні тим, хто возить, носить і просто тягне все на собі.
У решти персоналу арени роботи, зрозуміло, теж вистачає. Інфраструктура стадіону і до того була, м’яко кажучи, не рівня Англійської прем’єр-ліги. А чотири роки без професійного футболу і фінансова криза "Руху" на користь явно не пішли. На протилежній до Центральної Південній трибуні хтось порозбивав 40 склопакетів. Опалення на стадіоні не працює, донедавна все погано було і з електрикою, відповідно, про обігрів поля і згадувати боляче. Є вода. Але немає поливалок. Тому поле треба поливати отак.
А поливати, тим більше в таку спеку, потрібно багато. Вигляд поля говорить сам за себе, на дотик воно ще гірше. Одинадцятиметрова відмітка, наприклад, зараз є скоріше одинадцятиметровою площиною.
З воротарським майданчиком теж справи не дуже. Зараз в нього звідкись з напрямку запасних полів тачкою привозять шматки дерну, щоб хоч якось довести до ладу. Скільки разів потрібно з’їздити тачкою на запасні поля, щоб воротарський майданчик знову став зеленим, можете прикинути. Хто працював на городі в селі – оцінить.
Все поле поросло конюшиною, яка для матчів чемпіонату області, в принципі, не є чимось екстраординарним, але під Другу лігу її, мабуть, таки прийдеться косити.
Табло не працює. Без варіантів. Для матчів Другої ліги до нього прикріплять інше, яке показуватиме назви команд, рахунок і час.
Також на стадіоні замінюють прожектори, які тут, мабуть, не працювали ще з кращих часів попереднього "Прикарпаття" (*2004 — †2012).
Трибуна в наступному сезоні буде працювати лише одна, Центральна. Хоча, як показує досвід, знову ж таки, попереднього "Прикарпаття", футбол івано-франківські вболівальники більше люблять в телевізорі і на матчі рідної команди ходять в’яло. Тим більше якщо квиток, не приведи Господи, буде коштувати більше за пляшку пиваса. Хоча я дуже хочу помилятися. І дуже хочу, щоб цих 6 з половиною тисяч місць справді не вистачало принаймні на половині матчів команди із майже 300-тисячного міста.
А команда не підведе, в це я вірю свято. По-перше, тренер хороший. По-друге, хлопці всі місцеві, битимуться за край. А за спортивну ходьбу по оцьому полі, зібраному роботягами по шматках, ніхто їм мільйони платити не буде – доля Мілевського і збірної України розливу Євро-16 нам не загрожує. І по-третє, найважливіше, ми – Прикарпаття, ми переможемо!
Юрій Присяжнюк
