Нещодавно Верховна Рада України прийняла новий Закон про освіту, який показав вектор освітньої реформи. У розмові з КУРСом фундаментальний документ аналізує директор Департаменту освіти Івано-Франківської області, член Української Галицької Партії Віктор Кімакович.
– Нещодавно ВРУ прийняла Закон про освіту, який його основний зміст?
Реформа освіти і закон – важливі і паралельні речі. Реформа могла б впроваджуватись і без нового закону, через постанови Кабміну. Але закон показав нам чіткий курс реформи. І це важливе політичне рішення. І не тільки політичне, бо, як бачимо, питання дуже на часі. Ми відстаємо від світової школи, і нам вкрай необхідно перейти на новий рівень – від школи знань до школи компетентностей, вміння діяти на основі здобутих знань, щоб бути успішними у майбутньому. Весь зміст Закону можна звести до цієї фрази. Це важливий документ, який відрегульовує багато важливих питань.
– З чого починається реформа, які її етапи?
Першою в реформу вступає початкова школа. З наступного 2018 року всі діти, які підуть у перший клас, будуть вже вчитися в умовах Нової української школи. Але щоб це зробити найкраще, щоб врахувати помилки, цього року сто шкіл в Україні проходять експеримент. В нашій області обрано чотири, де діти вже вчаться за програмами наступного року. Ініціатива участі йшла від самих шкіл і вже з охочих відбирали ті, що відповідають критеріям експерименту. Разом з батьками і дирекцією вивчаються всі нюанси і труднощі, щоб розробити добрі підручники на наступний рік. Для "чистоти екперименту" обрали одну школу в обласному центрі (№9), одну в районному (№11, м. Калуш), одну – в ОТГ (Більшівцівській) і сільську школу (с. Ямниця), щоб подивитись, як воно працює на різних рівнях.
Наступним кроком буде перепідготовка вчителів, які навчатимуть дітей у молодшій школі. Це найважливіша і найскладніша для нас проблема. Тому що вчителі мають не просто прослухати курс, а змінити підходи, змінити свідомість "пострадянського вчителя". І це дуже складна річ. Але ж ми цього року перепідготували кадри для пілотних шкіл. Ми побачили, що вчителі стали великими прихильниками нових способів навчання. Вони змінились, а це запорука того, що зміниться і школа.
– Одне з положень Закону, яке викликає запитання у громадськості, – це 12-річне навчання.
12-річне навчання є скрізь у всьому світі, це вимога сучасності. Його немає лише в Росії і пострадянському просторі, де йде інтеграція з "русским миром". Там виступають проти 12-річки, і одним із завдань Табачника було не допустити впровадження такої системи в Україні.
Але питання не в роках, а питання, чо'му в школі навчать. Накачувати дитину непотрібною інформацією не варто ні 10, ні 12 років. Тому ми переходимо на компетентнісне навчання і на профільність у старшій школі. Дитина три останні роки буде вчитись вже за вибором спеціальності. Бо дитині не потрібно вчити, умовно, 6 уроків історії на тиждень, якщо вона планує стати медиком, краще присвятити більше часу вивченню хімії і біології. Тут відпаде і питання репетиторства, тому що більшість знань дитина буде отримувати у профільній школі. 12-річне навчання – це не роки, це нова форма здобуття знань, коли дитина сама буде обирати, що їй потрібно вивчати глибше, а що – базово.
– Чи готові до реформ директори шкіл, педагоги, чи не занадто закостеніла система?
Директорів шкіл будуть обирати на конкурсних засадах і тільки на дві каденції по шість років. Таким чином буде створюватись природна конкуренція. Школи самі будуть хотіти показати якість. Директори мають показувати плани розвитку шкіл, звітувати. Школи стають не просто закладами освіти, а центрами розвитку громади. Директор має бути хорошим менеджером, і не в плані господарки, а саме в освітньому-виховному процесі. Це важлива складова реформи. Бо зараз часто хорошим вважається директор, який помалював стіни до 1 вересня. Але робота директора – у залученні сучасних технологій в освітній процес, праця з педагогами, з батьками для розвитку дітей. А займатись ремонтами має власник школи – міськрада, райрада, ОТГ.
– Автономність освітніх закладів – що це означає в реальності?
Автономність потрібна для того, щоб директор мав реальні можливості і фінансові ресурси на реалізацію своїх ідей для покращення освітнього процесу. Саме на це будуть спрямовуватись кошти освітньої субвенції. А громада з бюджету буде фінансувати утримання приміщення, затрати на енергоносії та оплату праці непедагогічних працівників (прибиральників, завгоспів тощо).
– Які нові можливості відкриваються перед батьками щодо участі в житті школи?
Батьки мусять брати участь у процесі. Вони є членами наглядових рад, батьківських фондів. Вони мають створювати замовлення, якою хочуть бачити свою школу. Тобто є державні вимоги (щодо кількості предметів, навчальних програм), а батьки мають пропонувати, яким вони хочуть бачити шкільне життя, додаткові освітні послуги. В принципі це все існує і зараз. І там, де є розуміння і співпраця між дирекцією та батьками, ми бачимо результати. Тому такі моделі треба вивчати і показувати їхню ефективність, щоби батьки в інших школах теж пробували себе в якості повноцінних учасників шкільного життя. Треба вчитись брати відповідальність за школу, в якій навчається твоя дитина.
– Які ж нововведення передбачає закон для професійно-технічних навчальних закладів?
ПТНЗ будуть існувати паралельно старшій школі. Будуть створені професійні ліцеї та професійно-технічні коледжі, куди можна поступати після основної школи, або ж йти у старші класи для подальшого вступу до вузу. Після закінчення коледжу чи ліцею, крім атестату, учні отримуватимуть ще й професію.
– Після здобуття автономії шкіл, що залишається в компетенції управлінь освіти?
Освіта буде існувати у декількох вимірах. Школа відповідатиме за освітньо-виховний процес. Центр оцінювання якості освіти – за проведення ЗНО. Департаменти і управління освіти стануть, фактично, сервісними центрами. Будуть збирати інформацію, обробляти, аналізувати, ділитись напрацюваннями, слідкувати за дотриманням стандартів.
Ще буде створена служба для оцінювання якості самих освітніх послуг, якості шкіл. Наприклад, в США діє система, коли школа отримує менше гранично допустимої оцінки, то її можуть навіть закрити. Звичайно, це лише приклад. Мова про те, що школам дають повноваження, автономію, але в той же час хочуть бачити якість у відповідь. Тому що вся реформа відбувається для покращення якості освіти. І цю якість треба вимірювати і контролювати.
Також планується створення посади на кшталт омбудсмена, який захищатиме права дітей у школі. Адже час від часу стикаємось із проблемою фізичного насилля, жорстокого ставлення до дитини. З департаментів освіти буде знятий обов’язок розслідування цих процесів. Тому що це пов’язано вже не з навчанням, а з порушенням прав людини.
Ми стоїмо на шляху формування якісної сучасної української освіти. Але будь-які реформи потребують підтримки знизу, бо творять їх у Кабміні, а впроваджують у громадах. В Українській Галицькій Партії добре розуміють необхідність якісних змін в освіті, тому підтримують реформу. А ще сьогодні експертна група УГП активно працює в освітній сфері і запрошує долучатись до цього процесу небайдужих батьків, вчителів та освітян.
Розмовляла Наталя ФЕДОЛЯК
На правах реклами
