Недавно президент Зеленський оголосив, що тепер щотижня будуть у нього суспільні діалоги. І таких діалогів буде аж 30. На диво, кінець 30 тижня співпадає з Днем Незалежності. 30 років незалежності, 30 діалогів, а на днях Зеленський сказав, що в душі йому 30 – ось така нехитра арифметика піар-команди Зеленського.
А 24 серпня, як апофеоз всього цього інтелектуального проекту, нам запропонують зміни до Конституції, які має прийняти не парламент (точніше, парламент їх провалить), а народ, на референдумі. Після цього пройдуть дочасні вибори і Ради, і Президента (будуть внесені зміни до законів, і всі вибори та референдум відбудуться в один день).
Технологія проста і невибаглива. Але має один нюанс: її підтримають всі олігархи своїми каналами, її помітять прості люди, але вірогідність, що ці самі прості люди повірять, поки дуже сумнівна.
Справа в тому, що Зеленський повторює подвиг Тимошенко дворічної давнини, яка вирішила: якщо народ хоче отримати план розвитку країни – я їм цей план дам. (Справді, соціологія так і показувала: люди хотіли чіткий план розвитку країни). І у Тимошенко написали розумний документ про квантові скачки. Результат відомий всім.
Зараз вся соціологія показує, що головна проблема Зеленського – некомпетентність команди і відсутність плану дій. Як вважають піарники Зеленського, щоб подолати ці фундаментальні прогалини і не наступити на граблі Тимошенко, треба зімітувати народне обговорення, показати, як президент модерує складні дискусії, – і, як результат, рейтинг знову почне рости.
І тут ми підходимо до кількох важливих речей, яких в офісі Президента не розуміють. Отже, що потрібно зрозуміти піарникам Зеленського?
По-перше. В масовій свідомості Зеленський НІКОЛИ не буде компетентним політиком. Та сама Тимошенко в 2010 році програла, бо з Жанни Д’Арк перетворилася на тигрюлю, а Ляшко в 2019 перестав бути клоуном, став грати в серйозного політика і теж програв. Весь президентський термін оточення Зеленського ліпить із нього чужі образи (сміливого, вольового, зараз компетентного). І продовження натягуванни чужої шкіри буде бити і далі по рейтингу Зеленського.
По-друге. Нічого фатального в некомпетентності немає, якщо лідер уміє підбирати команду, якій повірять. Проблема Зеленського полягає в тому, що в нього немає ані такої команди, ані громовідводів (між іншим, в часи незалежності тільки Кучма побудував собі систему громовідводів). Скільки б оточення Зеленського не говорило про те, що от звільнимо уряд і відразу випустимо пару, – це міф. Якщо прем’єра знає менше 60% населення, уряд (прем’єр) не може бути громовідводом. А пошуком компетентної команди ніхто не займається.
По-третє. Ядерний виборець Зеленського не любить його, як це здається ближчому оточенню Президента. Він його жаліє. В психоаналізі є поняття проекції, і саме з цієї точки зору треба розглядати дії найбільш відданого виборця Президента. Якщо цього не зрозуміти – це проблема не лише самого Зеленського і його команди. Це проблема країни, бо ми є заручниками цих людей, на яких перш за все працює владна команда.
По-четверте. У Зеленського досі не зрозуміли, що народ від нього хотів не стільки посадки попередників, скільки нових приводів для гордості. Велике будівництво не може бути таким приводом, бо такі самі дороги будувалися і до цього. Якби нам сказали, що ми розробили нові технології, які не дадуть злізати асфальту 10 років, чи сказали б, що будуємо унікальний міст, якого не будували ніде в світі, – це б полетіло. Натомість президенту втюхують соціологію, де 90% підтримує Велике будівництво. Але було б дивно, якби було б інакше. Якщо вас питають: чи добре те, що будують дороги, ви, звичайно ж, скажете, що це добре.
По-п’яте. Діалоги в кількості 30 штук не можуть не набриднути. І не можуть не викликати відчуття фальшу. І для їхньої розкрутки потрібні величезні, по суті, передвиборчі бюджети. Але головне – вони повинні дати відповідь всього на два питання: чим ми будемо гордитися і чи оточив себе Президент компетентними людьми.
Поки все виглядає так, що все це черговий піар заради піару.
Публікується з дозволу автора, оригінал тут