Час до часу мені доводилося «витягати» з криз компанії різного рівня. Що було спільного в усіх випадках? Кожен бізнес – це як окремий організм: доки з ним все гаразд, діють загальні правила управління, але як тільки щось йде не так – потрібен індивідуальний підхід. Жоден з таких проєктів не надавався до копіювання чи використання досвіду інших.
Перший раз криза дала мені роботу в 90х. Мене найняли допомогти адаптуватися до життя після закриття заводу близько 50 працівникам, і то був найважчий досвід в моєму житті. Всі вони потрапляли до мене після отримання трудової, в шоковому стані, не спроможні ані говорити, ані думати. Тоді мало хто розумів, що відбувається в світі довкола, мозок не приймав змін і намагався шукати шляхи повернення до минулого життя. Я могла зробити тільки одне – розговорити, змусити реагувати, допомогти спробувати усвідомити, що сталося, і проговорити конкретні кроки про «що робити далі» в найближчому майбутньому. Не знаю, як склалася доля цих людей після тієї зустрічі, можу тільки сподіватися, що моя присутність мала корисний вплив на їхнє життя.
Другий раз завдання було схоже на виклик: в 2008 році одна з компаній в Чернівцях не просто пережила кризу, а фактично «забрала» ринок в тих, хто пішов з нього, і майже одномоментно збільшила об’єми в 5 разів при рості числа персоналу в 3 рази. Хіба це не супер, хіба бізнесу не пощастило? Ха) Мене зрозуміють ті, хто мав досвід виховання підлітків)
В 2014 році наш Олекса зламав руку. Він не грав у футбол та не піднімав нічого тяжкого, не падав… Він просто сперся рукою на стіл, зазираючи в книжку. І відчув, що вже не може її підняти. Рентген показав перелом в т. зв. «зоні росту», як сказали лікарі, – типово для цього віку. В історії медицини непоодинокі випадки, коли діти, переживаючи пришвидшений ріст, набувають проблем з кістками, серцем тощо.
Надмірний ріст може бути не менш критичним для життя бізнесу, ніж занепад; швидкі зміни в «+», якщо компанія до них не готова, – це також криза. У випадку Чернівців, виклик був непростий не тільки змінами в бізнесі, – потрібно було поміняти «в голові» керівника підхід до управління, перевести його з «ручного» на делегування. Це як допомогти підлітку навчитися жити без бігу, спорту, фактично виробити практичну навичку, та ще й щоб він робив це усвідомлено, без бажання «схитрувати».
Третій досвід був найбільш «технічним»: перед ВАТ «Київгаз» постало питання оптимізації, і ми із заступником головного інженера компанії знайшли можливість заощадити 2 034 000 грн. постійних витрат в бюджеті 2010 р., тільки змінивши «алгоритм» роботи обхідників.
Далі були інші проекти, з меншими чи більшими ризиками, але ці три запам’яталися особливо. В першому я була для людей таким собі психотерапевтом, але із знанням ринку праці і сміливістю жартувати над ситуацією (мій життєвий досвід в таких випадках дуже помічний). Інші два унікальні передовсім через співвідношення витрат часу і віддачі для компанії, яку легко калькулювати в грошовому еквіваленті. В Чернівцях, до мене, ситуацію намагалися вирішити силами експертів зі Львова 6 міс., мені вистачило одного дня. В Києві ми знайшли рішення за півгодини, буквально «за кавою».
Як працювати з проектами, які потребують не знати чого в умовах незрозуміло яких?
Перегляньте підхід до пошуку рішень (тепер це популярно називати troubleshooting). Вам знадобиться вміння дивитися на ситуацію відсторонено, бачити «важливі дрібниці» і не боятися простих рішень. Якщо це для вас складно (що цілком природно), залучіть людей з інших сфер, незаангажованих у ваш бізнес, попросіть про пораду в працівників.
Навчіться довіряти простим рішенням! Тут важливо (с)прийняти, що ефективне рішення завжди просте і доступне (бо є логічним продовженням проблеми, яку зрозуміли). І через таку доступність ми схильні сприймати його скептично, як щось занадто легке, несерйозне.
Вивчайте досвід інших, але НЕ копіюйте! Копіювання «вбило» ініціативу «підвішеної» кави в Івано-Франківську і є не менш ризиковим для вашого бізнесу. Як би не кортіло «зробити як вони», першочергово дивіться на ситуацію з точки зору ваших, дуже персональних, потреб. І якщо жоден з існуючих інструментів не пасує – придумайте власний.