Цей текст написаний не для срачу, а для того, щоб ми, з одного боку, спробували знайти шляхи виходу з епідеміологічної кризи, а з другого, – щоб ми перестали обзивати одне одного ідіотами. Адже правда, як завжди, посередині.
Трохи цифр
50% українців, згідно з дослідженням Українського інституту майбутнього, досі категорично проти вакцинації. І це трохи менше, ніж було на початку вакцинації. Простіше кажучи, кількість тих, хто (теоретично) погодився на вакцинацію, така сама, як і на початку пандемії.
Якщо взяти Європу і колишній СРСР, то за останній тиждень лідери за кількістю смертей від ковід на 1 млн населення:
- Румунія – 132
- Болгарія – 103
- Литва - 78
- Вірменія – 75
- Боснія і Герцеговина – 67
- Чорногорія – 67
- Грузія – 60
- Молдова – 58
- Північна Македонія – 57
- Латвія – 54
- Україна – 53
- Росія – 48
- Сербія – 43
Джерело – Worldometers. Ці цифри набагато коректніші, ніж ті, які тиражують більшість наших ЗМІ, де дають загальні цифри, а не у прив‘язці до кількості населення. В цьому списку хочу звернути увагу на одну особливість: 9 країн є перш за все православними або й моноправославними за віросповіданням. Але про це нижче.
Про провали
На днях ми оприлюднимо нашу соціологію про те, як партійні уподобання впливають на вакцинацію (або скільки прихильників вакцинації в партіях). Так от, трошки привідкрию цифри: у нас серед партій, які долають бар‘єр в 5% є лише одна партія – ЄС, де домінують вакцинатори.
І владі, і більшості політсил, просто невигідно з політичної точки зору говорити про вакцини. Саме тому влада гралася в мовчанку і не провадила ніякої провакцинної кампанії. Навіть вакцинація Президента – це шоу одного дня, а не кількамісячна клопітка і складна кампанія. Але паралельно треба не знімати відповідальність і з інших політсил: абсолютна більшість з них переважно мовчала.
Окремо хочу звернути увагу на 1 мільйон доларів: саме стільки Мінкульт хоче потратити на рекламу вакцинації. Але ці гроші – дурна трата, бо досі в державі не проведене жодне офіційне (неофіційне, наскільки я бачу, також) дослідження, де було б досліджено, чому люди проти вакцинації. Як проводити рекламну кампанію без такого дослідження, я не уявляю собі.
Про загрози пінг-понгу
Зараз єдина і головна стратегія влади полягає в перекиданні відповідальності на регіони та мерів. Заяви Ляшка про звільнення керівників областей, бо логістично не так поставлені пункти вакцинації, – це піар, який не має нічого спільного з реальністю. Центр програв вакцинацію. І те, що буде звільнено керівника облздоров‘я чи ні, ніяк не вплине на 50% тих, хто категорично проти вакцинації. Логістика пунктів вакцинації та логіка прийняття рішення про вакцинацію корелюють, але дуже слабо.
Зараз влада просто хоче хайпом про звільнення керівників відділів здоров‘я (можливо, і справедливим) замінити тему, чому не йдуть вакцинуватися, на те, де і куди люди ходять. Це дозволить виграти час для чиновників, але не для людей.
Міфи, які треба спростувати
Коли ми говоримо про антивакцинаторів, ми переважно натикаємося на слова «ідіот, здурів, збожеволів». Насправді це глибинна помилка. До антивакцинаторів треба ставитися насамперед як до апологетів новітніх релігійних сект. І таких сект в нашому житті, завдяки соцмережам і змінам комунікаційних ланцюжків, з кожним роком буде все більше. Між іншим, войовничі вакцинатори також підвид таких самих сект. Без розуміння цього ми не зможемо комунікувати в суспільстві і не зможемо не сваритися з близькими. Люди не те щоб божеволіють, вони просто ідуть в квазірелігії, де існують свої квазіобряди. Ще раз повторюся, з кожним роком подібних історій буде все більше.
В будь-якій подібній структурі (антивакцинатори, це вже протоструктура зі своєю ієрархією авторитетів), а у нас це 50% людей, є свої буйні, помірковані, приблудлі і т.д. Комунікація з ними – це складний механізм, де агресія є останнім із можливих пунктів.
Позиція влади, яка доволі слаба, особливо в таких випадках, переважно базується або на ідіотичному мовчанні (все ж, може, розсмокчеться), або на не менш ідіотичному: а давайте блокувати пости в соцмережах (пропозиція міністра Ткаченка).
Два видимі корені проблеми
Окремо хочу зупинитися на двох важливих аспектах, які лежать на поверхні. Всі країни-лідери смертності від коронавірусу в Європі – переважно православні країни. Абсолютна більшість православних церков Європи, і особливо Російська церква і її відгалуження, якщо не відкриті, то мовчазні противники вакцинації. В наших широтах вони, за вказівкою РФ, навіть пробують очолити цей процес, не розуміючи до кінця суті того, що відбувається. І які наслідки це матиме для РПЦ, між іншим.
Другий момент: переважно в усіх цих країнах дуже високо розвинене самолікування, відносно невисока довіра до лікарів і відносно висока довіра до нетрадиційних методів лікування.
Звичайно, потрібні глибші дослідження (привіт державі, яка це не зробила), але ці висновки лежать на поверхні. І, на жаль, релігія є негативним фактором в питаннях одурманювання народу.
Висновки
- Терміново потрібно зробити велике соціологічне дослідження мотивів антивакцинаторів і потім його регулярно повторювати і поглиблювати.
- Треба зробити максимальні стимули для тих 35%, які теоретично готові вакцинуватися, щоб за три місяці мати 40% вакцинованих.
- Із числа противників вакцинації виділити, згідно з дослідженням, групу в 15-20%, які вагаються, і провести кампанію, направлену тільки на них. Задача – до 1 квітня їх вакцинувати.
- Знизити градус напруги щодо тих 30%, які будуть категорично проти (з цих 30% можна буде потім знайти половину, яка за певних обставин готова буде йти на вакцинацію).
Чи складно це зробити? Ні. Чи дорого це? Також ні. Просто потрібно перестати грати в пінг-понг.
