На мою думку, метафізична вісь Гуцулії тягнеться вздовж ріки Білий Черемош. З точки зору географії, думка контрінтуїтивна, бо це дуже близько до східного кордону розселення субетносу, далеко не центр.
У всьому «винна» історія.
Між двома світовими гуцули жили в різних державах, а Білий Черемош розділяв Румунію та Польщу.
Зараз це кордон між Івано-Франківською та Чернівецькою областями, але межа між правим та лівим берегом Білого Черемошу досі лишається ментальним вододілом між тутешніми селами.
Це дуже локальний культурний феномен, який зачіпає може з десяток сіл вздовж течії Білого Черемошу.
З буковинського боку живуть шкрюми, а зі сторони Галичини – терелики. І ті, і ті – гуцули, але якщо запитати місцевих про тих, хто живе «з того боку», то складається враження, шо там живуть… бойки.
Відстань між ґаздівствами тереликів та шкрюмів часто менше як 100 метрів, але комунікація через ріку розвинута слабо, всього кілька пішохідних мостів та один бетонний. Якщо, наприклад, шкрюм каменем розіб‘є вікно терелику, то, аби дати бамбулєй кривднику, доведеться йти в сусіднє село на кладку. Просто перейти Черемош вбрід можна тільки в посуху, бо течія сильна і стрімка.
Що вище піднімаєшся в горби від річки, то слабше цей феномен себе проявляє. Ті, хто живе високо в горбах, взагалі не «париться» такими приколами, бо камінь на той бік не долітає.
Порівняння – це один із способів пізнання істини.
Гуцули, що живуть по обидва боки Білого Черемошу, останні сто років активно рефлексують над відмінностями між тереликами і шкрюмами, чим живлять дискусію про локальну етнічну ідентичність, яка в свою чергу педалює осмислення глобальної української ідентичності.
Цей культурний феномен вартий окремого філософського дослідження, і він же робить Білий Черемош метафізичним хребтом Гуцулії.
P.S.
На днях ходив до шкрюмів у гості. Йшов верхами від Конєтина до Довгополя. Незабаром буде нове відео на ютюб. І запрошую на мій канал в Telegram.
Читайте також:
