Кремль не зміг і не зможе агресивно зреагувати на Джанкой.
Джанкой зламав дві важливі скрєпи. Перша – сліпа віра в те, що після референдумів по анексії колективний Захід злякається третьої світової і почне тиснути на Україну, щоб ми припинили бойові діі (по суті, це казус 2014 року, коли Крим став недоторканним).
Друга скрєпа складніша для сприйняття, але не менш важлива. Джанкой дав величезну пробоїну в віртуальному світі, який 22 роки будували російські пропагандисти.
І справа тут не тільки в тому, що росіяни не можуть у відповідь на «хлопки» зробити «судний день», як обіцяв нам дмітрій мєдвєдєв. Справа в тому, що росіяни застрягли в словах своєї новітньої новомови. Для тих, хто не пам‘ятає, нагадаю, що Джордж Орвелл запропонував термін «новомова», щоб пояснити тоталітарну мову. Так от, коли ми сміємося з хлопків, отріцатєльних всплитій і т. д., ми маємо чітко зрозуміти – путінська росія створює цю новомову не тому, що їй нічого робити. А тому, що мова – це останній бастіон свободи навіть найнікчемнішого раба. Ми живемо в мові і за її межі ми ніколи не можемо вийти (якщо ви, звичайно, не вмієте досягати нірвани).
Віртуальний світ сучасної росії живе в цій новомові, яка регламентує внутрішнє «я» кожного, навіть найбільш ліберального росіянина. І цей самий ліберальний росіянин кожен раз має включати самоцензуру, навіть у себе дома, бо навпроти може сидіти феесбешний сексот.
Поки ми лише сміємося з чоловіків, що здають своїх жінок, які щось погане говорять про путіна, але це ягідки порівняно з тим, що буде далі. Самоцензура російської новомови вже роз‘їдає зсередини мільйони росіян. І передусім лібералів та тих, хто сумнівається. Але упоротих ватників це також торкнеться, бо павлік морозов не має інтелектуального цензу.
Справа в тому, що зараз, саме в ці дні, відбувається те, чого в російській свідомості не було з початку 80-х. Віртуальний світ, який створювався останні 22 роки, іде в повний дисонанс з реальністю. Досі ці два світи (реальний і пропагандистський) жили в певній гармонії один з одним, але, як писав класик, «всі сім’ї щасливі однаково, а нещасні по-різному». І ось економічна криза, війна, смерть, візи в ЄС – все це повертає в реальність і бомбардує віртуальний світ, а влада ніяк не встигає латати дірки цього віртуального світу. Влада вважала, що вона дотягнулася до кожного, і кожен навіть самому собі боявся щось сказати. Але досі це був не стільки страх, скільки примирення з відносно комфортним віртуальним світом новомови. Досі росіяни жили в повному підпорядкуванні до повістки дня держави, але при цьому вони не відповідали за те, що робило керівництво цієї держави. Це влаштовувало всіх. Аж тут все почало змінюватися. Комфортний віртуальний світ почав ламатися.
Хай як парадоксально б це звучало, але в нашій інформвійні прийшов новий етап. Ми пройшли етап масового донесення інформації і пояснень. Натомість прийшов етап війни за слова. І ключові слова цієї війни більш ніж прості: вибухи (замість хлопків), криза та дефіцит (замість імпортозамєщєнія), корупція, безпорадність, некомпетентність (замість «шаг за шагом ми достігаєм целєй), брехня і безнаказаність. Росіянин має вставити в свою офіційну новомову саме ці слова.
Звичайно, на вершині цієї словесної піраміди мають бути два заборонених слова: війна і путін. Але до них ми прийдемо трохи пізніше. А поки, завдяки тому, що 6 місяців окупанти нічого не можуть зробити в Україні і завдяки «хлопкам» в Джанкої та Саках, вдалося прорвати віртуальний світ пересічного росіянина. Тепер головне – заповнити цю діру правильними словами.