Франківське видавництво “П’яний корабель”, що спеціалізується на перекладній літературі, видає першу книжку українського автора. І цим автором є відомий франківський блогер, фотограф і співзасновник відкритого мистецького простору “Підземний Перехід Ваґабундо” Ростислав Шпук.
“Хочемо повідомити вам особливу новину. Особливу перш за все для нас, бо такого ми ще не робили ніколи. Отже: ми видаємо книжку українського автора. Автора звати Ростислав Шпук, книжка має назву “Модельний ряд. Хроніки”, – анонсує “П’яний корабель”.
Читайте також: Мистецтво запускати внутрішні двигуни: 20 правил життя від Ростислава Шпука
Якщо коротко і формально, то це роман-хроніка, який складається з 4 розділів і 60 оповідань.
“Сумні історії, що викликають сміх. Або каталог спірних суджень про загальнолюдське, описане незагальнолюдськими методами. Або етюдник образотворчої прози, що фіксує не так події, як вимовлені емоції, драма в чотирьох бездіях. Або роман з дефініціями, наскрізна тема якого — скінченність, те, що найбільше заважає людині. Але перш за все це книжка про способи думання і його пластику на прикладі героїв, що реально існують чи існували”, – описує роман видавець.
У наступні два місяці, доки триватиме видавничий процес, на сторінці у фейсбуці видавці будуть знайомити читачів з автором та книжкою.
Дизайн обкладинки – Дарця Веретюк, використані роботи головного персонажа книжки івано-франківського художника і музиканта Парфьона.
Говорячи про свого героя Парфьона, автор роману Ростислав Шпук означає текст як драму.
“Якщо кількома словами, то “Модельний ряд. Хроніки” – це сумні історії, що викликають сміх. Або каталог спірних суджень про загальнолюдське, описане незагальнолюдськими методами. Або етюдник образотворчої прози, що фіксує не так події, як вимовлені емоції, драма в чотирьох бездіях. Або роман з дефініціями, наскрізна тема якого — скінченність, те, що найбільше заважає людині.
Але перш за все це книжка про способи думання і його пластику на прикладі героїв, що реально існують чи існували. Їхній заспів і приспів тут виконує Парфьон, чоловік-анаморфоз, персонаж-наратор”, – пише Шпук.
Автор додає, що насправді персонажів у його романі два. Окрім людини це ще й мова.
“Мова тут — персонаж. Він цілком втілений, однак персонаж — саме вона. Комусь, щоб цю книжку прочитати, потрібно було б у ній надовго заблудитися. Бо текст місцями голографічний: окремі сенси можуть змінюватись від зміни кута, під яким дивишся на якісь словосполучення.
Отже, вона містить в собі достатньо передумов, щоб її не читати, її текст — з гострим шилом у задниці й одночасно він же ніби під крапельницею і його можна провідувати, як хворого. Водночас із ним можна випивати, він цілком пригодницький, якщо врахувати, що найбільше пригод — у житті слів”, – представив книжку автор.
Читайте також: Ростислав Шпук: Фото – це можливість запросити інших людей на “сеанс власного способу бачення”
