Як писав КУРС, авторами сценарію і виконавцями ролей стали учасники “театральної резиденції” для бійців благодійного фонду “Творча криївка”. Вони розповіли власні історії на сцені у форматі документального театру.
Це чи не перша в Україні постановка, у якій на сцену виходять не актори, а люди з фронту: дівчата і хлопці, які стояли і продовжують стояти на захисті країни від ворога. Сцена для них – це те ж поле бою. Вони не грають, а живуть. Знову проживають пекло війни.
Майдан, Іловайськ, Донецький аеропорт, Дебальцеве, жахіття полону… На сцені страшна правда сьогодення, від якої не втекти, яка не залишає місця для байдужості чи непричетності. Вистава є спробою збудувати місток між суспільством і тими, хто воював, хто віддав своє життя за мир і спокій.
«Наша вистава — це спроба дослідити еволюцію людини на війні та поза нею. Це спроба донести думку про те, що війна не зникла», — кажуть бійці.
Головний меседж вистави – розповісти про героїв, які обороняють Україну від ворога, та як їм ведеться у цивільному житті у 2019 році. Донести свою точку зору на те, як їм живеться серед людей, яких війна не торкнулася, щоб стати зрозумілішими і ближчими.
За словами режисера, ветерана війни Євгена Степаненка, чи не найважча задача – у глядача, адже саме він має місію думати і осмислювати сенси, які передали актори.
