Українське святкування починалося в суботу з церковної служби. Храм ошатно прикрашали, а в самому богослужінні інколи брали участь більш ніж десять духівників. У міжвоєнний період посеред храму встановлювали символічну стрілецьку могилу, щоб у такий спосіб вшанувати загиблих героїв. Наступного дня зранку в приміщенні українського “Сокола” (тепер вул. Грушевського, 18) проводилась урочиста академія, потрапити на яку завжди було багато охочих, тому квитків на всіх не вистачало. Під час цієї урочистості виголошували промови відомі українські діячі, співав хор, показували інсценізації на патріотичні теми.
Кульмінацією свята була зеленосвяточна хода до християнського цвинтаря, де українці вшановували померлих, зокрема відвідували стрілецькі могили, біля яких відправлялася панахида. Попереду несли хрест, за ним ішли представники різних українських товариств та організацій з ошатними вінками. Їх часто прикрашали стрічками з патріотичними та релігійними написами й вишитими рушниками. Продовжували ходу гімназисти, школярі та гості з навколишніх сіл і містечок. Бувало, що довжина святкової ходи сягала цілого кілометра, а кількість присутніх на ній становила 30-40 тис. осіб. Для участі у святковій ході українці вбиралися у національний одяг – тут і там майоріли вишиванки, вінки зі стрічками. Особливої урочистості дійству додавали звуки оркестру й співи хористів, які виконували народні пісні. В міському парку благодійні товариства влаштовували додаткові святкування, кошти з яких спрямовували на допомогу нужденним.
А як же щодо озеленення приміщень гілками дерев? Цей звичай був поширений і тоді, але не всі ставилися до нього позитивно. Багато хто відмовлявся від варварського ламання гілок, дбаючи про збереження природи. Газета “Кур’єр станиславівський” від 23 травня 1909 року опублікувала незвичне звернення до містян, закликаючи їх не нищити зелені насадження. Це звернення склали неначе від імені самих дерев, які просили не робити їм боляче: ”Милі станиславів’яни! З великою тугою ми чекали тієї хвилини, коли зійде сонечко і завітає весна, щоб одягтися у нові свіжі й зелені сукенки, прикрашені білими квітами. Мрія наша здійснилася, прийшла весна, завітав травень… Ми наповнили повітря чудовим ароматом, щоб ви могли дихати на повні груди, словом, зробили все, щоб ваше життя стало приємнішим. Але що ж ви робите? На самому початку нашого життя ви в нас це життя відбираєте, раните нас – обдираєте нас на прикраси, зриваєте квіти. Безжальні руки обривають з нас цілі гілки, щоб занести додому, де мусимо загинути. Ви, мабуть, не знаєте, що нам болить, дуже болить!”. В кінці цього жалібного звернення дерева, а з ними разом і редакція часопису закликали містян не нищити природу на Зелені свята.
Зелені свята
Доброю традицією на Зелені свята були екскурсії, зокрема у Карпати. До популярного курорту Яремче саме тоді вперше за сезон прибувала велика кількість відпочивальників. На жаль, погода не завжди сприяла гостям. Так, у травні 1901 року преса повідомляла, що до Яремчі зі Станиславова приїхало лише трохи більше десятка осіб через холод, адже в горах подекуди ще лежав сніг.
Польська громада на Зелені свята організовувала традиційні водні екскурсії й сплави ріками. Так, у червні 1908 року відбувся сплав Дністром, організований міським казино. Екскурсанти мали дістатися з Галича до Нижнева, а виїзд зі Станиславова планувався 7 червня о 6.25 ранку. На жаль, екскурсія пройшла невдало. В ній взяли участь близько 80 осіб, але вона не була спланована належним чином. Мандрівка, яка мала тривати 7 годин, зайняла вдвічі більше часу. Лише об 11 годині вечора учасники вийшли на берег під мостом у Нижневі, ще й в дуже незручному місці, звідки змушені були здиратися на високу гору, а потім ще кілька кілометрів іти болотом до залізничної станції. Свої корективи внесла й погода – сильна гроза з блискавками ще більше зіпсувала настрій екскурсантам.
Готувався до свят і станиславівський фотопластикум – так тоді називали показ діапозитивів на скляних пластинках. У травні 1901 року тут можна було переглянути цікаву серію фотографій зі святкування Зелених свят у Римі. Глядачі мали можливість побачити Ватикан, його храми та інші будівлі. Станиславівські крамниці теж не втрачали нагоди влаштували святкові акції, зокрема взуттєва крамниця Альфреда Френкеля по вул. Сапєжинській, 1 закликала модниць придбати до свята нові туфельки, щоб бути такими ж ефектними і яскравими, як чудова літня природа.
Олена БУЧИК
