Німий 48-хвилинний фільм показали у дворику Івано-Франківського національного медичного університету під живу музику струнного ансамблю "Quattro corde" та електронного проекту "XaoRa". Презентацію доповнили тексти Тараса Прохаська. Фільм створений у рамках проекту "Моє місто. 100 років на екрані".
За словами організаторів, стрічка була створена на самому ентузіазмі. Кадри збирали з різних джерел, але найбільше таких знайшлося у Центральному державному кінофотофоноархіві України імені Г. С. Пшеничного. Найстаріші кадри, датовані 1917 роком, виявили у Бундесархіві Німеччини.
"На жаль не вдалося знайти всі епохи Франківська на екрані. Зокрема, не було ані відео, ані фотографій 20-х років. Ми мусили поступитися цьому. За ціле десятиліття не збереглося жодних плівок, і нам невідомо про їх існування", – розповів співорганізатор проекту Тарас Зень.
Відео оцифровувалось поступово з 2012 року. Але робота над нинішнім фільмом тривала останні півтора року.
Автор сценарію Іван Бондарев каже, що спершу писався сценарій, а під нього вже підбиралося відео.
"Коли відкривався ЦУМ, перші інтер'єри драмтеатру, як будувався завод, навколо якого потім виріс мікрорайон, – це цікаво. Воєнних відео, на жаль, мало, але все, що є, вмістилося у 48 хвилин. Знаково, що місту 355 років, 100 з яких – кінофіковано, – розповів Бондарєв. – Для мене цікаво, як під час повені 1958 року "плавала" Набережна. Цікаво, як розбирають будинок на Незалежності, де був ляльковий театр, побудований на місці колишнього цвинтаря".
Завершується фільм кадрами Івано-Франківська у 2017 році з висоти пташиного польоту.
В мережі Інтернет фільм обіцяють опублікувати за місяць-півтора, коли музика буде записана у студії і накладена на відео.
Зацікавилися ідеєю й інші міста і вже зверталися до Центрального державного кінофотофоноархіву. Його директор Владислав Берховський зазначає, що працювати з плівками, яким вже 100 років, надзвичайно складно.
"Окремим плівкам вже 100 років, і ставлення до них вимагає специфічних методологічних підходів. З другого боку, є необхідність ставлення з обережністю технічною. На сьогодні в Україні практично немає належної техніки, а єдине місце, де можна працювати з цими кадрами, – це архів, який є найбільшим сховищем аудіовідеоісторії України”, – зазначив Берховський.
Презентація не обійшлася без ексцесів. Після півгодини перегляду сталися технічні несправності і фільм на екрані "завис". Щоб виправити ситуацію, знадобилося кілька хвилин. Терпляча публіка дочекалася до завершення показу і аплодувала кілька хвилин.
