Ірина Маланюк народилася 29 січня 1919 року у Станіславі (Івано-Франківськ). Є дані, що прапрадід співачки герцог де Гіз, претендент на французький трон, за часів революції переїхав до Австрії і трохи підрихтував прізвище – став фон Кіш. Його дочка Франціска (прапрабабуся співачки) була заміжня за Кайзером фон Кайзерсгаймбом.
Бабуся співачки вийшла заміж на українця і перебралася з Відня до села під Станіславовом. Мати Ірини Маланюк була дружиною військового лікаря австрійської армії, пізніше полковника Української Галицької Армії доктора Осипа Маланюка, двоюрідного брата Соломії Крушельницької. Бабуня Іри – рідна тітка Соломії Крушельницької.
Ірина Маланюк мешкала на теперішній вулиці Грушевського, 17 у Франківську, де її батько мав приватну лікарську практику. Дівчинка із шести років навчалася гри на фортепіано.
"Звідки виникла моя любов до опери, що вже з дитинства світила мені провідною зіркою, – не можу сказати. Щоправда, у нашій родині була оперна співачка, яка досягла світової слави, – Соломія Крушельницька. Вона була донькою одного з братів моєї бабуні Маланюк, отже, кузиною мого батька. Наші дороги ніколи не перетиналися – я ніколи не зустрічала Крушельницької, не бачила її на сцені, але, може, якась крапля її крові, замішаної на театрі, тече в моїх жилах?" – сказала в одному зі своїх інтерв’ю оперна примадонна.
Ірина не раз згадувала, як дванадцятирічною вперше вийшла на сцену у ролі Лисички у дитячій опері Лисенка "Коза-Дереза". Відомий композитор i диригент Ярослав Барнич побачив її у цій ролі сказав: "Ірцю, з тебе буде колись велика співачка".
У 16 років вступила до консерваторії при Польському музичному товаристві імені Монюшка в Станіславові. У 1936 році дебютувала в опері Ніколаї "Віндзорські жартівниці".
Маючи від природи чудовий голос, абсолютний музичний слух, приємну зовнішність і артистичні дані, дівчина вирішила навчатися співу в прославленого баса і педагога Адама Дідура, який працював тоді професором Львівської консерваторії. На заняття з маестро від вересня 1939 року Іра Маланюк двічі на тиждень їздила поїздом Станіслав – Львів (135 км).
У травні 1939 р. Адам Дідур організував дебют трьом своїм студентам і Ірині у головних ролях опери Верді "Аїда" на сцені Львівського оперного театру.
"…Амнеріс у виконанні Ірини Маланюк, – писала львівська газета, – була чарівною постаттю. Щоправда, голос цієї співачки вимагає ще певного вишколу, але його тембр, рівність звучання в усіх регістрах, емісія говорять самі за себе. Зважаючи, що це перший виступ молодої співачки на професіональній сцені, можна без перебільшення сказати, що на неї чекає славне майбутнє".
Потім дівчина вступила на природничий факультет Львівського університету і паралельно брала уроки у свого вчителя. Незабаром Адам Дідур очолив Варшавський Великий театр і запропонував своїм учням контракт на наступний сезон, але завадила Друга світова війна – і дівчина повернулася додому.
У 1940-1941 рр. Іра Маланюк була солісткою Львівського оперного театру. Пiд час фашистської окупацiї повернулася до Станiславова, де виступала у концертах. З приходом "червоних визволителів" вона мусила тікати: переїхала до Відня, але столиця Австрії була окупована військами Червоної армії і належала до совєтської зони, тому доньці полковника УГА, народженій у Станіславі, було некомфортно.
"Після війни я була австрійкою, потім – швайцаркою, але в душі я завжди залишалася українкою. Тому кожна країна була для мене "закордоном", ті місця, де я жила, – другою батьківщиною", – казала вона.
В Україну Ірина Маланюк повернулася через 50 років – у 1994 році.
Свого часу Ірина навчалася у знаменитого професора консерваторії, колишньої найкращої вагнерівської співачки Анни Бар-Мільденбург (Відень, 1944 р.), 13 грудня 1945 р. Маланюк дебютувала в Оперному Театрі в Ґраці. Наприкінці 1945 р. мер міста Грац запропонував Ірині Маланюк посаду солістки опери Граца (Австрія, 1945 – 1947 рр.), за ці роки вона виконала десять великих ролей. Всі свої ролі в Австрії Маланюк співала німецькою мовою.
Наступні 5 років (1947 – 1952) Іра Маланюк була солісткою опери в Оперному театрі у Цюріху (тоді знаним як Штадтеатр).
У 1951 р. відбувся дебют на Байройтському фестивалі у ролі Фріки у "Золоті Рейну" Ваґнера. Того ж сезону Іра Маланюк підписала контракт з Віляндом Ваґнером і Вольфґанґом Ваґнером на 11 виступів у різних ролях. До 1954 року вона виступала регулярно на Байройтському Фестивалі.
У 1954 р. Ірина Маланюк дебютувала у театрі Ля Скала (Мілан).
Гастролюючи світом, Ірина Маланюк називала себе українкою, виступала з концертами української вокальної музики. 14 травня 1976 р. останній раз виступила на концерті у Відні.
У Європі є почесне звання "Камерзенгерін", яке надавалося співакам королями і кайзерами за особливі заслуги. Ірина Маланюк двічі отримувала це звання від уряду Німеччини й Австрії.
З 1998 р. була почесним професором Львівської музичної академії імені Лисенка.
Ірина Маланюк відзначила своє 90-ліття і через місяць, 25 лютого 2009 року, померла. Поховано українку у місті Цірль, Австрія.
У Франківську в червні 2014 року відкрили анотаційну дошку Ірині Маланюк.
А минулого року Івано-Франківськ приймав V Всеукраїнський конкурс молодих вокалістів імені Ірини Маланюк.